Під знаком SCOOTER

03.09.2004
Під знаком SCOOTER

      Отже, дочекалися. Всі разом і кожен окремо — десятки тисяч тих, хто з задоволенням звільнив вечір 3 вересня від будь-яких справ і, прикупивши квиточки, з насолодою рахував спочатку дні, а тепер уже й години до тієї миті, коли на стадіон «Олімпійський» вийде SCOOTER на чолі зі своїм незмінним лідером ЕйчПі Бакстером. Концерт, на який справді щиро чекали, обіцяє неперевершені враження і добрячу порцію адреналіну всім шанувальникам стилю техно взагалі і гурту SCOOTER зокрема.

      Прилітають німецькі музиканти сьогодні. В Україні проведуть тиждень, окрім Києва, плануючи виступити в Одесі (4 вересня), Дніпропетровську (6 вересня), Донецьку (7 вересня) та Харкові (8 вересня). Великий європейський тур гурту We Like It Loud вже завершився і спершу браві німці планували нарешті серйозно й надовго засісти у своїй гамбурзькій студії за новий альбом. Але заскучали за енергетикою масштабних концертів і вирушили в тур Україною.

      Наразі у групі три музиканти: платиновий блондин ЕйчПі Бакстер, а також Рік Джорждан та Джей Фрог. На сцені також працюють два танцівники — хлопець та дівчина, а от технічним забезпеченням команди займаються аж дев'ять осіб, включаючи одного охоронця і спеціаліста з піротехніки. Команда SCOOTER оселиться в п'ятизірковому «Прем'єр Палаці», харчуватиметься в ресторанах «За двома зайцями» та «Ля рюс», а містом пересуватиметься двома мікроавтобусами. Погоджуючи райдер, музиканти вразили організаторів гастролей скромністю та поміркованістю, не вередували і не вимагали нічого нереально розкішного. Номери в готелі спеціально для них не перефарбовували, а в гримерку заноситимуть не ящики дорогущих коньяків, а лише мінералку та рушники. Хоча з технічними складовими концерту німці не церемонилися: вимоги до світлового та звукового обладнання, спеціально встановленого на «Олімпійському», у них були досить високими.

      До речі, квитки на сьогоднішній вечір під знаком SCOOTER ще можна придбати, коштують вони від 20 до 200 гривень.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>