«Утікайте, москалі, з української землі»

29.08.2014
«Утікайте, москалі, з української землі»

Леся Горова за п’ять місяців майже сто разів прочитала вірш про «наших військових — наших героїв». Тепер співачка з бійцями стала однією великою родиною. (з мережі «Фейсбук».)

Вона вже шостий місяць у дорозі. Бо дуже хоче, щоб змінилася наша країна. Заслужена артистка України, співачка і композитор Леся Горова, створивши з однодумцями мистецький проект «Народна філармонія», разом із десятками артистів із різних куточків України і Азербайджану безкоштовно об’їздила на мікроавтобусі і дала понад 80 концертів у військових частинах України. Співала у полях, лісах, горах, у наметах, на БТРі, військових машинах, біля танків, літаків, вертольотів та іншої техніки. Запитаєте, навіщо? І чи потрібні концерти, коли в Україні війна? Леся Горова відповідає ствердно: «У травні ми були в Мелітополі. Нещодавно знову туди завітали з «Народною філармонією». Хлопці зізналися, що йшли в бій iз нашими піснями і що мали при собі хрестики, які ми їм подарували. «Ось тому ми живі!» — дякували бійці».

«Тепер, коли я кажу: «Героям слава!», я знаю, хто такі герої»

У госпіталі у Дніпропетровську, де перебувають поранені під Волновахою, Леся співала свою нову пісню «Нашим військовим» і кожному бійцеві пильно дивилася в очі. Вона не бачила в них ні краплі страху. За її словами, наші воїни надзвичайно красиві, світлі. В їхніх очах є тільки рішучий план дій, як вигнати ворога. «Тепер, коли я кажу: «Героям слава!», я знаю, хто такі герої. Їхні очі переді мною», — Леся поділилася враженнями під час благодійного концерту в Центральному будинку офiцерів Збройних сил України, на якому артисти збирали кошти та необхідні речі для учасників АТО, а також для поранених.

Співачка, починаючи з 5 квітня і по сьогодні, не може «сидіти вдома і просто жити буденним життям». «І коли мене діти спитають, заради чого я їх лишала, я хочу показати їм, заради чого. Хочу, щоб був результат, щоб усе недаремно, щоб не так, як у 2004 році, отримали і знову програли. Маємо шанс, мусимо його використати, всі разом, усією країною. Це серйозний шанс, iз кров’ю, з жертвами, тому назад дороги нема. Не розслабляймося, єднаймося, хто як може, працюймо для України. Бо поки що трохи сумно, далі крадуть, хабарі беруть, хтось гине, а хтось набиває кишені. Негідники знову вилазять, винних не карають. Але в цілому ми рухаємось у правильному напряму, просто треба викоренити зі свідомості цю фразу: «Від мене нічого не залежить», — пояснює жінка.

На комп’ютері Лесі Горової майже тисяча гігабайт займають фотографії з військових частин. То вона танцює з бійцями, то з автоматом стоїть, то в літаку на Москву стартує... Леся активно викладає їх в інтернет, під час концертів показує мирним жителям. «Я дуже хочу, щоб люди трохи відчули ту атмосферу, в якій живуть наші військові. Це інша реальність. Зараз я більше знаходжуся там, ніж у Києві. Коли приїжджаю у нормальне життя, не можу дивитись, як хтось просиджує в кафе чи ходить на шопінги, так, ніби в країні нічого не відбувається. Хочеться якоїсь скромності, стриманості від усіх. У країні — війна. І тих хлопців, перед якими ми виступаємо, завтра можуть забрати на схід. А там життя висить на волосині. Той схід клубком у горлі став! Не буду різко висловлюватися, хоча дуже хочеться. Обережно ставтеся до біженців, деякі з них дуже нахабні. А багато з тих, перед якими нам доводилось виступати, байдужі до того, яка там буде влада, лише б не стріляли, а міфічних бандерівців вони бояться більше, ніж реальних куль. Але їхні діти інші, вони знають українські пісні, позитивні і відчувається, що люблять Україну. Деякі з них знають мої дитячі пісні і співали разом зі мною. «Народна філармонія» візьме їх під свою опіку, будемо ростити патріотів», — поділилася співачка.

«Если в меня будут стрелять, то меня с этой иконой не убьют?»

Леся зі сльозами на очах розповідає про концерт в Іванківському районі на Київщині, де зараз перебувають дітки зі Слов’янська. «Після концерту отець Дмитро роздавав дітям образочки. Я йому допомагала. Маленький хлопчик років 4 підійшов і таке в мене спитав: «Тьотя, скажи, если у меня будет это (і показує на іконку) и в меня будут стрелять, то она меня защитит?». Я була шокована питанням чотирирічної дитини і просто сказала, що ця ікона захистить його від усього злого. Після чого він перепитав iще раз: «Если в меня будут стрелять, то меня с этой иконой не убьют?» — тремтливим голосом розповідає Леся. — Якби ви бачили в ту мить його очі! І потім утретє запитав. Я, ледве стримуючи сльози, відповіла, що його ніколи ніхто не вб’є, Бог його захистить від усього злого, після чого він iз полегшенням зітхнув і побіг до інших дітей. Коли розговорилася з вихователем цих діток, вона розказала, що в Слов’янську їхнiй дитячий будинок обстрілювали сепаратисти, саме тому вони звідти втекли. І ще один момент. Хтось iз наших артистів запитав, чи діти розуміють українську мову, на що одна дуже активна і весела восьмирічна дівчинка відповіла: «Ну як ми можемо не розуміти українську мову, якщо ми вчимося в українській школі і взагалі живемо в Україні?!». Потім ми разом співали багато українських народних пісень і, звичайно, наприкінці концерту — Гімн України».

«Народна філармонія» у співпраці з Міноборони та Мінкультури їздить піднімати дух військовим від сходу до заходу, від півдня до півночі. Зрозуміло, що, виступаючи десь біля Львова чи навіть на Житомирщині, артисти почуваються в повній безпеці. Але за ці п’ять місяців у житті Лесі Горової бувало всяке. Наприклад, у селі Стрілковому, розташованому на Арабатській Стрілці на межі з Кримом, артисти розуміли, що це може бути їхній останній концерт. Один воїн показав Лесі вишку, яка знаходилася десь за 80 метрів від місця, де вона стояла. «Це вже була російська вишка і там сидів російський снайпер. Щось йому не сподобалося б — міг стрельнути. Але чого йому стріляти? Він безкоштовний концерт подивився. Ми співали прямо перед ним. Хіба що мій вірш «Утікайте, москалі, з української землі» йому не дуже сподобався. Бо коли ми йшли їсти, то включив якусь сирену і прожектор. Але ми не злякались, і за це хлопці покатали нас на БТРі», — сміється Леся.

Усмішка і голос Лесі зачаровує не одного військового. Її колега, лауреат багатьох міжнародних та всеукраїнських конкурсів Руслана Лоцман, одразу реагує на залицяння до Лесі: «Стоп! У неї чоловік і двоє дітей». Співачка з радістю приймає від військових величезні букети квітів, які ті збирають для неї у полях і степах. Траплялося, що хлопці її й на руках носили. Рiч у тiм, що до військової частини годі було добратися. Після зливи глина настільки розкисла, що співачки у своїх розкішних сукнях і туфельках, а для військових вони одягаються у найкрасивіше вбрання, застрягли б по пояс у багнюці. Але хлопці їх урятували і через грязюку несли дівчат на руках у свою частину.

Чи зі спокійним серцем чоловік відпускає артистку до військових? Сергій не тільки відпускає, зізнається Леся, а й сам кілька разів їздив із нею. І дочок — Ліду і Зоряну — возив у військові частини, щоб разом із мамою заспівали «Синьооку дівчину».

ОБЕРІГ ДЛЯ БІЙЦІВ

Ще навесні Леся Горова звернулася в київські школи, де навчаються її дівчатка, щоб дітки намалювали малюнки для бійців. Сьогодні їй на пошту приходять малюнки зі всієї України та різних країн світу. Співачка каже, що дитячі роботи дуже тішать наших героїв. Вони їх кладуть під кашкет, у кишеню, прикладають до серця. Це їхній оберіг! З ними вони йдуть на бойові навчання і відстрілюються від ворога. І, може, саме ці дитячі малюнки, привезені в гарячі точки України Лесею Горовою, надають нашим хлопцям відваги і рятують їх від куль.

  • Жахотерапія:

    1954 року вийшла похмура притча британця Вільяма Ґолдінга «Володар мух». То був невеликий, але важкий камінчик, що спричинив лавинний зсув колективної свідомості >>

  • Паризька перемога

    У французькій столиці закінчилися дві величезні виставки дизайну: Paris design week та Maison&Objet. Там на двох майданчиках учасниками були понад 15 найперспективніших дизайнерів з України. >>

  • Аліса в іншій країні чудес

    Відбулась київська прем’єра стрічки Ганки Третяк «Місто, в якому не ходять гроші» за мотивами однойменної повісті Кузьми Скрябіна, якого не стало 2 лютого 2015 року. >>

  • Класний Чувак

    У документальній cтрічці «З днем народження, Чувак», яку можна переглянути в інтернеті на Youtube, зібрані маловідомі факти з життя співака Кузьми. >>