Перекривають газ? Рубаємо дрова

Доки політики вирішують долю газогонів у міждержавних переговорах та міжнародних судах, підприємливі селяни шукають способи перезимівлі на місцях. Днями мешканці сіл Лютіж та Гута Межигірська Вишгородського району знайшли у своїх поштових скриньках чемні листи наступного змісту: «У зв’язку з невизначеною ситуацією, яка склалася в країні з газом, виконавчий комітет Лютізької сільської ради повідомляє, що вам необхідно подумати про встановлення додаткового альтернативного опалення у вашому будинку. Є ймовірність того, що взимку газ буде відключено». І далі йшла практична інформація: таблиця цін на дрова різного сорту та вартість послуг прилеглого лісового господарства з контактними телефонами. Ці листи рознесли після засідання сільського виконкому місцеві депутати.

Коли голова на місці, а руки — звідки належить

У голови Лютізької сільської ради Тамари Григорівни Савенок підхід до облаштування життя в підшефних селах прагматичний: «Я вже не перший рік пояснюю односельцям: цивілізацію у нашому домі, дворі чи селі ніхто, крім нас самих, забезпечувати не візьметься. Хочете жити на чистій і охайній вулиці? Не розкидайте по ній папірців і пластикових пляшок. Хочете, щоб вулиця нового мікрорайону освітлювалася завтра, а не через «-надцять» років, коли у сільрадівському бюджеті з’являться на це кошти? Зберіться і вирішуйте питання з додатковим трансформатором ті, хто тут живе. А сільрада візьме на баланс плату за освітлення. Ті, хто розуміє, що покладатися в цьому житті треба тільки на власні сили, підключаються. Тому результат персональної відповідальності кожного за своє село, хоч і поступово, ми отримуємо. Щороку ставимо якесь конкретне завдання і виконуємо його».

За останні кілька років Лютіж змінився суттєво. Території перед багатьма подвір’ями — дизайнерський ландшафт. Зникли смітники обабiч доріг, прилеглий до села ліс і узбережжя Київського водосховища теж стали охайнішими. Церкву і стадіон для місцевої футбольної команди «Діназ» допомагали будувати спонсори. Власними силами облаштували Співоче поле, де в попередні роки проходили веселі й велелюдні свята з пригощанням, торгівлею і забавами. Цьогоріч через сумні події в країні традиційні народні гуляння відмінили. Згуртувалися збором ресурсів для підтримки лютіжців, мобілізованих у Збройні сили. Їх тут поки що десятеро. П’ять — у самому пеклі. Тримають зв’язок. А тепер от актуальним стало гарантувати теплу зимівлю.

«Нам у райраді порадили подумати, як забезпечити села теплом. Бо обіцянки високих чиновників — одне, а зимувати нам, — каже Тамара Василівна. — У нас хоч газова магістраль по селу давно проведена, але багато хто паралельно з газовими котлами грубки в будинках позалишав. То тепер узялися перевіряти, наскільки вони відповідають вимогам пожежної безпеки. Чистимо, якщо десь завалилася чи сажею переповнена... Бачимо, що дровами запастися буде найпростіше. Бо й ціни на вугілля поки що незрозумілі, та й як те вугілля доставляти — не ясно. А електрикою опалювати — лінії електропередач і так по селу перевантажені, вимагають модернізації. Та й дорого вийде ще й за електроопалення доплачувати... З’ясували, що в лісництві підходящі ціни, та й роздрукували для селян, щоб у всіх був час зважити свої фінансові можливості, порівняти... Ми вже місяця півтора, як цим займаємося. Допомагаємо організувати й розвозку тим, хто потребує соціальної допомоги. Тут у селі є кілька приватних пилорам, то їхні власники залюбки відвозять тим, кому треба, відходи деревини. Підприємцям нема клопоту утилізувати, а людям — безплатно сировина на розпал... »

На державу сподівайся, а дрівцями запасайся

У Старопетрівському лісництві, з яким щільно здружилися цього літа лютіжці, роботи вистачає. «З початку липня по 12 серпня закупівля дров населенням, порівняно з минулим роком, зросла приблизно вдвічі, — розповідає помічник лісничого Володимир Клинько. — Ми за цей період тільки для приватників майже 150 кубів продали. Беруть і Лютіж, і Гута Межигірська, і Демидів, і Старі та Нові Петрівці... Правда, хочуть здебільшого деревину твердих порід, а у нас тут ліси переважно соснові. Але поки що попит задовольняємо».

За куб дров хвойних та м’яколистяних порід у лісництві треба заплатити 120 гривень. Кубічний метр твердої породи коштує 160 гривень. Здебільшого транспортує селянам деревину саме лісництво, бо наймати приватний спецтранспорт вийде значно дорожче, та й клопоту більше. Тут же вивезення дров автомобілем чи трактором на відстань до 10 кілометрів обійдеться в 80 гривень, 10—30 кілометрів — у 100, а до 70 — у 120 гривень. Причіп до МТЗ-82 за умови вивезення до 10 км — найдешевший бюджетний варіант, що обходиться в 40 гривень, практично за собівартістю доставки.