Учора Апеляційний суд Києва виніс ухвалу, згідно з якою капітана судна «Навстар-1» Миколу Мазуренка і старшого помічника Івана Сощенка визнано винними у контрабанді нафтопродуктів в Іраку та засуджено до ув'язнення. Ця нашуміла історія, яка триває вже понад рік, встигла перерости в політичний скандал.
Почалося все 5 серпня, коли британські військово-морські сили за підозрою у контрабанді пального затримали у Перській затоці танкер «Навстар-1» під панамським прапором і з українським екіпажем на борту. 13 жовтня іракський суд підтверджує винесені звинувачення та засуджує капітана та старпома до семи років ув'язнення і штрафу 1,2 мільйона доларів на кожного. Інших 19 членів екіпажу через відсутність претензій з боку чинної влади відпускають в Україну, а Мазуренка і Сощенка, що не визнавали за собою ніякої вини, надовго запроторюють у тюрму «Абу-Грейб», яка згодом уславиться випадками нелюдських знущань працівників закладу над своїми «вихованцями». Коли це сталося, МЗС України, що постійно тримало руку на пульсі «навстарівської» справи, почало форсувати події. Дійшло навіть до втручання мiнiстра Грищенка, який звернувся із відповідним листом до американського посла в Україні. Справа просувалася, як мокре горить, і лише наприкінці червня цього року було оголошено про повернення моряків в Україну, але — за умови, що їх судитимуть за українським законодавством.
«Ми й подумати не могли, що відбуватимемо покарання на батьківщині», — каже тепер Сощенко. За його словами, перед відправкою з Іраку їм обіцяли, що ніякого судового розгляду в Україні не буде. Чи не тому моряки замовчували факт катування в «Абу-Грейбі». Але, коли після повернення в Київ їх помістили в Лук'янівське СІЗО, їхні язики розв'язалися. Капітан Мазуренко зізнається, що угоду про екстрадицію він підписав лише задля того, щоб уникнути знущань у іракській в'язниці. Тепер бувалих морських вовків (капітан Мазуренко віддав флоту 50 років і має 16 урядових нагород за виконання спеціальних завдань) чекають сім років «дрейфування» на нарах. Київський апеляційний суд підтвердив рішення Центрального кримінального суду Іраку про семирічне ув'язнення: узгоджуючи рішення іракців iз вітчизняним законодавством, українська Феміда знайшла відповідну норму в нашому Кримінальному кодексі, де ст. 201 передбачає «замах на контрабанду, скоєний групою осіб за попередньою змовою». Водночас було відмінено пункт про мільйонні штрафи, оскільки такого у КК не прописано. Як передає кореспондент УНІАН, оголошуючи постанову суду, суддя Валентина Лясовська наголосила, що, відповідно до Міжнародної конвенції щодо передачі засуджених, суд не може пом'якшити міру покарання, яку було винесено винним у скоєнні злочину на території іншої держави. Єдиним послабленням можна вважати рішення рахувати початок терміну від 16 серпня 2003 року, тобто один рік Мазуренку і Сощенку вже «скосили». Суд не взяв до уваги важкий стан здоров'я 67-річного капітана, який страждає на гіпертонію, астму і цукровий діабет і разом зi своїм товаришем перебуває на лікуванні в одній із київських лікарень. Перед винесенням вироку Мазуренко заявив, що позбавлення волі призведе до його смерті.
За словами адвоката засуджених, суд міг пом'якшити покарання, якщо би застосував одну корисну норму: якщо він сумнівається щодо фактів кримінальної справи, то може розтлумачити їх на користь підсудних. Але твердження моряків про те, що вони не знали історію походження пального, київські служителі Феміди до уваги не взяли. Як стверджує Микола Мазуренко, після завантаження нафтопродуктів на судно, вони стали чекати супровідних документів, які, згідно з правилами, передаються після одержання вантажу. У той час корабель стояв на якорі в 5 милях від берега і в 5 — від морського кордону Іраку, але несподіваний шторм змусив підняти якір, і корабель дрейфував неподалік стоянки. За словами капітана, арешт судна був неправомірний, оскільки воно не перетинало іракського кордону.
Від самого початку ця справа викликала багато запитань. Навіть у кулуарах владних структур погоджувалися, що моряки стали заручниками американської політики в Іраку. Варто загадати також заяву омбудсмена Ніни Карпачової, зроблену після повернення моряків в Україну. Серед документів, переданих іракською стороною, повідомила вона, є тільки вирок від 13 жовтня 2003 року, скасований 8 грудня 2003 року Касаційним судом Іраку, іншого вироку в Україні немає. Адвокат моряків заявляє, що впродовж місяця його підопічні оскаржуватимуть рішення київського суду у Верховному суді України.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
