Ще минулого тижня вхід у ТРЦ «Глобус» був забарикадований. (Юрія САПОЖНІКОВА.)
Ранок четверга. Сцена Майдану порожня, на великому екрані йде трансляція засідання Верховної Ради, кілька сотень людей прогулюються Хрещатиком, п’ють каву в паперових стаканчиках iз «кофебусів»,часом зупиняються, щоб послухати спікерів або роздивитися експонати польового музею злочинів «Беркута».
Колони Головпоштамту досі обклеєні листівками і обписані революційними гаслами, але всередині нічого не нагадує про те, що у найгарячіший період тут розміщувався медпункт. Навколо чисто і тихо. Після вимушеної тижневої перерви центральне відділення головпошти вже працює у звичному режимі. Як розповів «УМ» директор Київської міської дирекції «Укрпошти» Андрій Хорошевський, повстанці спершу хотіли штурмом зайняти будівлю, але «ми з ними домовилися, ми навели вагомий аргумент, що літні люди залишаться без пенсій, то вони відмовилися від своїх намірів і «Правий сектор» навіть запропонував нам свою охорону». Зараз Головпоштамт працює на 30% своїх потужностей, тому що просто немає клієнтів. Утім, констатує пан Хорошевський, уся пошта Києва у не досить гарному стані — близько 10 млн. грн. недовиконання планових показників.
Колишнє життя у середмісті досі повноцінно не відновилася. Деякі кав’ярні та паби на Хрещатику або стоять зачиненими, або приймають у своїх стінах майданівців. У ресторані «Шато», наприклад, слідчі, які розслідують справу про розстріл 20 лютого, приймають свідчення постраждалих у боях та свідків. У магазинах одягу на Хрещатику і Городецького продовжують функціонувати медпункти. Не почало роботу відділення «Сбербанку Росії», що на розі з Інститутською, хоч усі вікна–двері в нього (та й, власне, у всіх крамниць та установ на Хрещатику) цілі.
Відкрилися деякі бутики в другій лінії ТЦ «Глобус» (його верхня частина знаходилася в безпосередній зоні обстрілу і суттєво обгоріла). «Це блюзнірство — торгувати шмотками біля місця загибелі людей, від смерті яких не минуло ще дев’яти днів!» — обурюється в розмові з «УМ» киянка Тетяна Шаповаленко. Такої думки, вочевидь, і решта людей: у колись багатолюдному «Глобусі» вештаються поодинокі зіваки. Елітні бутики «Пасажу» теж без покупців (але, певне, з іншої причини). Банки порожні, їх емблеми затягнуті цупким поліетиленом.
Водночас знов ожила нездорова вулична комерція. Якщо на початку революції в листопаді з яток на Хрещатику продавали українські прапори з шаленими націнками (в чотири–п’ять разів дорожче за собівартість), то зараз просто на вулиці вам пропонують зробити революційне фото 10х15 за 30 гривень, так би мовити, «для історії».
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
