Пік клептоманії

      Що робить із матеріальними цінностями та промисловими підприємствами одна з ворогуючих сторін у війні, змушена відступати під наступом противника? Тут усе просто: щось із важливого майна евакуюють, щось ліквідують, аби не дісталося супостатові... А якщо йдеться про політичну війну, в даному випадку — про вибори нового Президента? В управлінні нинішніх господарів Банкової є чимало державних потужностей, які забрати з собою на Кіпр неможливо фізично, висадити в повітря — шкода, зате можна... Так, приватизувати. І якщо раніше про такий розв'язок гадалося передусім у контексті всіляких Криворіжсталей та Укртелекомів, то сьогодні документи, які потрапили в розпорядження «УМ», дають підстави робити схожі висновки щодо святая святих держмайна — Державного управління справами. Інакше як тріумф цинізму цю бюрократично-бізнесову операцію кваліфікувати важко. Схоже, Віктор Медведчук не просто спалює за собою всі мости, готуючись «здати пост» глави Адміністрації Президента, а й поспішає перетягнути через ці мости на інший, приватний, бік якомога більше матеріальних цінностей, що перебувають нині у віданні ДУС — підпорядкованого Адміністрації Президента «спеціального державного органу з матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших органів».

Історія питання

      Це визначення для ДУС узято з Положення про Державне управління справами, затверджене указом Президента №1180 від 17 грудня 2002 року. Уже цей документ викликав праведний гнів опозиції. Зокрема, Юлія Тимошенко у своєму виступі зазначала: «Її (ДУС. — Авт.) по совісті треба було б назвати «структура, яка забезпечує щасливе життя Президента України та його оточення». На службу цьому поставлено і Верховну Раду, і Кабінет Міністрів, але цього виявилося замало. Очевидно, виникла потреба значно розширити ще й окремі повноваження цього державного управління. Зазначу, що не тільки всі видатки Президента, ВРУ, Кабміну зібрані під одну руку, а тепер ще й Ради національної безпеки та оборони, чого не було раніше, а також інших державних органів, апаратів та управлінь, що утворені для їх функціонування. Це, по суті, «держава в державі» — управління, яке підпорядковує апарату Президента всі, навіть найдрібніші, видатки — господарські та інші, що мають здійснюватися всіма державними органами України. Не обійдено тут увагою і персональні зміни в оточенні Кучми, а всяка подібна увага має конкретний грошовий еквівалент. Ось погляньте — вперше в цьому положенні передбачено, що керівник ДУС узгоджується... вгадайте, з ким? Ну звичайно ж, із керівником Адміністрації Президента! Із широко і сумновідомим Віктором Медведчуком. З ним же узгоджується і кошторис. Крім того, що дуже «серйозно розширилася кількість елітних послуг для посадовців усіх рівнів», у відання ДУС було передано додатковий обсяг підприємств та нерухомості.

      Це, так би мовити, був другий етап посилення Держуправління справами, «завгоспом» якого зараз є Ігор Бакай. Перший етап бере початок від хмільного дня 23 лютого 2000 року, коли указом Президента і було утворено всеохопну вотчину державних феодалів — ДУС — на базі Управління справами Адміністрації Президента та передачею сюди об'єктів із підпорядкування Кабміну, Управляння справами Верховної Ради, РНБО, інших міністерств та відомств тощо. Ну а третій раунд — найбільш вражаючий. Про нього і йтиметься нижче.

Чому указ Президента №144/2004 закритий грифом «Опублікуванню не підлягає»

      Указ Президента України №144/2004 від 3 лютого 2004 року в офіційній законодавчій інтернет-базі згадується, але навіть його назва, не кажучи вже про зміст, прихована за грифом «Опублікуванню не підлягає». Утім немає нічого таємного, що рано чи пізно не стало б явним. «УМ» отримала ксерокопію цього документа і з'ясувала шляхи реалізації його ключових положень.

      Власне, указ невеликий за обсягом і коригує вже згадане вище Положення про ДУС, підписане главою АП Медведчуком і затверджене указом Президента Кучми №1180 від 17.12.2002. Суть змін: Державне управління справами відтепер має право відчужувати передане йому державне майно; погоджувати та встановлювати порядок приватизації або передачі в оренду цілісних майнових комплексів чи відокремленого майна ДУС; приймати рішення щодо проведення корпоратизації підприємств ДУС; надавати згоду Фонду держмайна на створення підприємств з іноземними інвестиціями будь-яких організаційних форм, до статутного фонду яких передається майно, що перебуває в управлінні ДУС.

      Тобто, якщо просто, було державне — стане наше.

Приватизація по-стахановськи?

      І понеслося... На балансі ДУС сьогодні (поки що!) перебуває велика кількість найкращих державних об'єктів — це промислові, сільськогосподарські та будівельні підприємства й бази, спиртові й лікеро-горілчані заводи, будинки й санаторії, великі земельні ділянки в столиці й навколо неї, у Криму, кінні двори, заповідники, державні дачі тощо. Як не скористатися нагодою відхопити такі ласі шматки в особисту власність, якщо є трохи часу й відповідний дозвіл гаранта? За даними «УМ», сьогодні відбувається прискорений процес, м'яко кажучи, не надто законної приватизації й продажу об'єктів державної власності з балансу ДУС. Як свідчать поінформовані джерела, йдеться про купівлю таких заманливих «лотів» за символічні кошти — держава від цього нічого не отримає. У виграші залишаться конкретні люди. А керує процесом, за нашими даними, сам Віктор Володимирович — пан Бакай лише підписує ті документи, на які йому вказує «сірий кардинал» Банкової.

      Перша черга приватизації — майже півтори сотні об'єктів, серед яких попереду спиртово-горілчані підприємства, земельні ділянки в державних заповідниках і санаторіях, конезаводи.

      Особливо цікавий об'єкт, який хочуть прибрати до приватних рук негайно, — база будівельного управління ДУС. Розташована вона в Києві в районі Корчуватого, на Новопирогівському шосе, 56. Це 9 гектарів землі поряд із Дніпром на Правому березі, найсучасніше обладнання для виготовлення будконструкцій, столярні та інші цехи. Підготовлено документи про передачу всього цього об'єкта — разом із землею, людьми і всім обладнанням — депутатові Верховної Ради Таріелу Васадзе із фракції «Трудова Україна». Таріел Шакрович прийшов у парламент з посади президента київського АТ «Українська автомобільна корпорація», тож йому доречно було б подарувати, мабуть, якусь автобазу. Але й будівельне підприємство, вочевидь, теж непоганий куш. Нова операція для поповнення активів 28-го номера партійного списку блоку «За ЄдУ!» тримається у великій таємниці, її нібито планується здійснити за один (!) день. Не випадає сумніватися, на чию користь у разі успіху оборудки голосуватиме надалі в парламенті за ключовими законопроектами й постановами облагодіяний пан Васадзе.

      Або ще один приклад. У Києві, за площею Шевченка, в мальовничому місці біля найчистішого столичного озера під неофiцiйною назвою Міністерка розташований державний будинок відпочинку «Пуща-Водиця». Його територія — кілька сотень гектарів чудового соснового лісу. Спритний глава АП зробив карту розподілу цієї землі між «потрібними» й «угодними» депутатами, які у вересні проголосують за вигідний Медведчукові варіант змін до Конституції. Мабуть, залежно від ступеня лояльності й потрібності цих голосів нарізатимуть і ділянки — від 2 до 10 гектарів. До речі, за даними нашого джерела, дехто з цих щасливчиків, без рішень Київради та офіційних дозволів, уже розпочав будівництво на уділах «Пущі-Водиці».

      Наше джерело, якому немає підстав не довіряти, свідчить: «Медведчук дуже поспішає завершити все за серпень-вересень. Щоб новий Президент (хоч хто б ним став) не зміг цей процес зупинити. Тож поки кандидати ведуть передвиборчу кампанію, лідер СДПУ(о) від імені нинішнього гаранта незаконно продає за безцінь державне майно, яке обслуговує діяльність Президента й інших держкерівників і, за логікою, не мало б відчужуватися взагалі, тим більше, на таких умовах».

      Спроби «УМ» отримати коментар у самому ДУС, на жаль, були марними. І керівник державного управління Ігор Бакай, і його заступники (перші — Черкаський Ігор Борисович та Ткачук Василь Григорович, «звичайні» — Ігнатов Олег Михайлович, Савченко Ігор Васильович, Болварі Тиберій Йосипович та Смітюх Григорій Євдокимович) на зв'язок учора не виходили. У приймальнях пояснювали, що на місці немає взагалі нікого із заступників, і телефонувати варто пізніше. Відтак виникає питання: навіщо тоді так багато «замів», якщо ніхто не лишається на посту у звичайний будень? Але «УМ» пропонує представникам ДУС у зручний для них час (звісно, при бажанні) висловити свою думку насамперед щодо втілення в життя указу №144/2004 з оприлюдненням її на наших шпальтах.

«Шара» потайки триватиме?

      На сторінках опозиційної преси доводилося читати «компромат» на ДУС, сформований на підставі того, що, скажімо, підсобне господарство «Чайка» Державного управління справами вийшло на широкий ринок харчових продуктів і заробляє продажем своїх товарів (молока, скажімо) гроші для обслуговування певних інтересів державного керівництва. Якщо подібна господарська діяльність управління, цілковито закритого для контролю з боку державних органів, є початком корупції по-українськи, масовий відпочинок владної верхівки в Баден-Бадені — її продовженням, то роздача «своїм людям» підприємств і земельних наділів з вотчини ДУС — це явно апогей. Доводиться ще раз говорити про тактику «спаленої землі», яку застосовують в останні місяці перебування при владі деякі нинішні державні керівники. Під шумок виборчих баталій присвоюється все, що погано лежить. У даному випадку ДУСине майно «лежить» і працює, звісно, дуже добре, але ж проблема в тому, і на цьому не раз наголошували опозиційні нардепи, що цей сектор справді існує в абсолютній тіні — зусиллями Президента та його канцелярії Держуправління справами фактично закрите для контролю зовні.

      На початку літа Конституційний Суд України розпочав розгляд справи за поданням 55 народних депутатів про відповідність Основному закону низки указів Президента щодо діяльності Державного управління справами. «Бюджетний звіт про виконання кошторису ДУС дає лише приблизне уявлення про те, як це управління використовує публічні ресурси і які саме кошти і за рахунок чого заробляє самотужки», — свідчить депутат з «Нашої України» Євген Жовтяк, який нещодавно подав депутатське звернення на адресу керівника одного з найзакритіших органів державної влади в Україні. Як видно, прискіпування опозиціонерів до попередніх справ Медведчука, Бакая і компанії було лише квіточками. Ягідки вродили після «імплементації» таємного президентського указу №144/2004. Відтак потрібно бити в усі дзвони. Бо виявиться, що наступний Президент (хто б ним не став) в'їде в голі стіни Банкової, все можливе майно з відання якої прибрали до рук її попередні хазяї. «На шару» й потайки. Це в їхньому стилі...

ДО РЕЧІ

      Народний депутат Євген Жовтяк у своєму зверненні до керівника ДУС Ігоря Бакая зазначає, що згідно з Казначейським звітом про виконання Державного бюджету України за чотири місяці поточного року видатки на утримання Державного управління справами склали 134 мільйони гривень, 22 відсотки з яких (або 30 мільйонів гривень) були профінансовані за рахунок спеціального фонду бюджету.

ПОВНА ЧАША

У підпорядкуванні Державного управління справами перебувають такі заклади:

Управління санаторно-курортних закладів (м. Ялта, вул. Васильєва, 19);

санаторний комплекс «Пушкіно» (м. Ялта. смт Гурзуф);

будинок відпочинку «Аю-Даг» (м. Ялта. смт Гурзуф);

дитячий оздоровчий табір-пансіонат «Райдуга» (Бахчисарайський район, с. Піщане);

Кримський природний заповідник (м. Алушта);

санаторій «Україна» (м. Гагри);

Міжнародний дитячий центр «Артек» (смт Гурзуф);

Житомирський лікеро-горілчаний завод;

Чуднівський спиртовий завод; пансіонат «Синьогора»;

база відпочинку «Синьогора»;

Сивульське лісництво;

Межигірське лісництво;

Державна резиденція «Залісся» (м. Бровари);

мисливське господарство «Білоозерське» (Переяслав-Хмельницький район, с. Хоцьки);

підсобне сільськогосподарське підприємство ім. Іваненка (с. Петрівці, Миргородський район);

Азово-Сиваський Національний природний парк (Генічеський район);

санаторій «Пуща-Озерна» (м. Київ);

ДП «Управління справами Президента України «Гарант-Сервіс» (м. Київ);

Об'єднане підприємство транспортного забезпечення Державного управління справами «Автобаза» (м. Київ);

будинок відпочинку «Конча-Заспа» (м. Київ);

будинок відпочинку «Пуща-Водиця» (м. Київ);

дитячий оздоровчий табір «Світанок» (м. Київ);

Управління житлово-комунального господарства Державного управління справами (ВЖРЕУ) (м. Київ);

Державне авіаційне підприємство «Україна»;

Президент-готель «Київський»;

ремонтно-будівельне підприємство;

підсобне сільськогосподарське підприємство «Дударків»;

адміністративні будинки (державні резиденції);

готель «Київ» (м. Київ);

Автотранспортне підприємство (м. Київ, вул. Нестерівська, 7, вул. Кабельна, 2);

їдальня (м. Київ, вул. Грушевського, 22);

комплекс громадського харчування «Україна» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 103);

Будівельно-монтажне управління (м. Київ, вул. Садова, 1/14);

друкарня (м. Київ, вул. Шовковична, 4а);

пошивні майстерні «Комунар» (м. Київ, вул. Інститутська, 16);

Національний комплекс «Експоцентр України» (м. Київ, вул. Глушкова, 1);

три дитячі садки № 87, 378, 418 (м. Київ);

незавершене капітальне будівництво (балансова вартість 50476,7 тис. грн.);

адміністративний будинок (м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 8);

підсобне господарство «Чайка» (м. Київ, вул. Гарматна, 38);

два дитячі садки №№ 143, 628 (м. Київ);

їдальня (м. Київ, вул. Банкова, 11);

два адміністративні будинки (м. Київ, вул. Інститутська, 12а; Банкова, 9);

Управління адмінбудинками Державного управління справами (м. Київ);

видавництво «Преса України»;

Національний палац «Україна»;

причал №4 пасажирської набережної Річкового вокзалу (м. Київ);

зал офіційних делегацій та приміщення ресторану «Антей» Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»;

Дібрівський кінний завод №62.

Крім того, є дані про те, що свого часу на баланс або до сфери управління ДУС передавали:

гелікоптер Мі-8Т, катери типів «Калкан-П» та «Калкан» (від Держкомкордону);

два БМП, два гусеничні тягачі МТ-ЛБ, літак Ту-134А з допоміжною силовою установкою ТА-8, три бортові автомобілі ЗіЛ-131 та два самонавантажувачі ЗіЛ-131, два шасі ГАЗ-66 (від Міноборони);

причал «Березняки» (від ВАТ «Київський річковий порт»).