Хто заплатить за смертельне шоу?

30.07.2004

      Минуло вже два роки після вбивчого піке «Су-27» на аеродромі у Скнилові, але з 512 офіційно визнаних постраждалими людей далеко не всі задоволені державною грошовою допомогою. Існують претензії до влади і стосовно погашення заборгованостей із допомоги.

      Звичайно, ніякі гроші не здатні повернути людям рідних і близьких — годувальників, батьків, дітей... Смерть прийшла з неба і забрала на небо 77 чоловік, у тому числі 28 дітей. Але ж хтось повинен за це заплатити?!

      Саме тому 196 родин загиблих унаслідок катастрофи на скнилівському аеродромі готові подати цивільні позови до Міністерства оборони України як власника джерела підвищеної небезпеки — винищувача Су-27, повідомляє УНІАН iз посиланням на голову громадського об'єднання «Скнилівська трагедія» Стефана Козака. Про це пан Козак, син якого загинув у катастрофі, повідомив позавчора, на роковини трагедії.

      За його словами, сума відшкодувань моральних збитків членам родин загиблих та потерпілих, зазначена у позові, становитиме 200 тисяч доларів.

      Водночас ще минулого тижня перший позов до Міноборони на мільйон гривень уже подав до суду мешканець Львівщини, який втратив у Скнилові 24-річного сина. Днями у Львові до суду подано ще один позов до Міноборони про відшкодування моральних збитків дівчинці, яка втратила на смертельному шоу батьків. Компенсація сягає 2 мільйонів гривень, інтереси дівчинки відстоює бабуся, під опікою якої вона перебуває.

      Але навряд чи всі ці позови розглядатимуть до оголошення вироку суду з визначенням винних у трагедії. Поки що матеріали кримінальної справи ще перебувають у Генеральній прокуратурі України і до суду будуть направлені нібито найближчими днями.

      Коментуючи можливу роль відповідача, перший заступник міністра оборони з гуманітарних питань Валентина Гошовська повідомила «УМ», що цією проблемою безпосередньо займається юридичний Департамент відомства, але, як би там не було, дії міністерства будуть лише в межах нинішнього законодавства, бо всі повинні виконувати рішення суду.

      Проте навряд чи моральну компенсацію нададуть за сценарієм підбитого під час навчань три року тому російського «Ту-154». Тоді через українських військових загинуло 78 громадян Росії та Ізраїлю, відповідний закон про компенсацію Леонід Кучма підписав лише місяць тому. Але, незважаючи на тривалі суперечки з нашим оборонним відомством, члени сімей загиблих гроші таки отримають, хоча й не по 200 тисяч доларів, як вимагали спочатку, а в середньому трохи більше сотні з трьома нулями. Але ж тут ішлося про міжнародний конфлікт, а у ситуації зі Скниловим — прості українські громадяни... До того ж і цапів-відбувайлів уже знайдено, невдовзі п'ять генералів і четверо полковників та підполковник військової авіації постануть перед судом. З огляду на їхні попередні «великі» заробітки в лавах вітчизняної військової авіації про належну компенсацію (щонайменше з п'ятьма нулями) можна забути...

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>