Так палав Су-27. Бiль Скнилова не загасити. (Фото з архiву «УМ».)
Учора, ще до екуменічної літургії на Скнилівському летовищі, з самого ранку, члени громадської організації «Скнилівська трагедія», що об'єднує потерпілих та членів їхнiх родин, зібралися до Львівської міської ради. Жодних мітингів вони не проводили, а натомість біля Ратуші висадили символічний сквер пам'яті. Це було зроблено на знак протесту проти ігнорування впродовж півтора року міським головою Любомиром Буняком клопотань родин потерпілих про закладення скверу пам'яті. Скаржилися і на те, що мер ігнорує прохання надати порядковий номер капличці, яку було відкрито на річницю катастрофи. Дуже довго доводилося просити членам «Скнилівської трагедії» в мерії і переіменувати вулицю Авіаційну, яка межує з аеродромом, на вулицю Пам'яті. «Чому Буняк за лічені дні дав усі дозволи на проведення авіашоу. А на наші звернення не реагує вже який час», — обурюються члени організації.
Претензії до влади з боку потерпілих на тому не закінчуються. Досі залишаються постраждалі, які скаржаться, що їх обділили державною грошовою допомогою. Як, наприклад, Наталія Юдінова, котра втратила рідного брата, який був, за її словами, єдиним годувальником для неї і її дочки. «Але мені дали лише разову допомогу в розмірі п'яти тисяч гривень. Коли я пояснювала, що за ці гроші мені з дитиною не вижити, мені влада відповідала, що я хочу нажитися на смерті брата», — зі слізьми на очах каже пані Наталія. Є випадки, коли скаржаться, що втратили трьох рідних людей, а відшкодували втрату лише двох родичів, мовляв, ви і так отримали багато. «Тут усе впирається в те, що є певна градація по категоріях потерпілих, згідно з якою виплачується допомога. Зрозуміло, що де є гроші, там завжди будуть нарікання і завжди на ті гроші будуть претенденти», — пояснює ці скарги голова громадської організації «Скнилівська трагедія» Стефан Козак. Однак такі ж скарги лунають з приводу медичної допомоги. Так, сам Стефан Козак переніс інфаркт на ногах. За його словами, не було проведено належного медичного обстеження усіх потерпілих, тому нікому не поставлено діагноз. У свою чергу, пані Ольга Ядловська скаржиться, що лежала вона в лікарні чотири місяці, а держава оплатила лише два місяці лікування. Також їй відмовляли дати групу з інвалідності, так само як і путівку на курорт. Тому потерпілі в скнилівській трагедії мріють про прийняття на державному рівні для них програми соціального захисту. «Нам не треба ніяких пільг, безкоштовного проїзду у транспорті тощо. Нам лише треба, щоб усі знали, яка допомога і яке лікування кому потрібнi», — пояснює Стефан Козак.
Однак зрозуміло, що навіть величезна грошова допомога та бездоганне медичне обслуговування не заспокоять душі тих, хто раптово назавжди втратив бльзьких людей. Щоб відобразити свій протест щодо ситуації, яка склалась у Збройних силах України, коли у мирний час гинуть невинні люди, потерпілі мають намір сьогодні подати символічні судові позови на Міністерство оборони України.
Хоча так само всі розуміють, що заспокоїти в цих важких переживаннях може навіть не покарання винних, а молитва. Тому організація «Скнилівська трагедія» створила для задоволення своїх релігійних потреб Львівське екуменічне братство «77 ангелів», у якому вірні всіх конфесій духовно співпереживатимуть події Скнилова.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
