Пожежний мотоцикл викликали?

У родині Тарановських із міста Сміла Черкаської області захоплюються технікою з діда–прадіда. У чотирьох поколіннях цього роду, починаючи з дідуся Миколи Тимофійовича, який до виходу на заслужений відпочинок працював машиністом у локомотивному депо на залізничній станції імені Тараса Шевченка, всі чоловіки люблять техніку. Але найбільших успіхів у цій царині досягнув його 56–річний син Микола Миколайович, знаний у місті Кулібін.

«Я люблю справу, якою займаюся»

Микола Миколайович має у Смілі невелику станцію техобслуговування мотоциклів. У цій справі йому допомагають два дорослі сини — 32–річний Микола та на рік молодший Михайло, а ще тут любить проводити вільний час його малий онук Валера.

«Майстерню організував, щоб виживати. Працюю на себе цілодобово. Бо правду кажуть: хто не працює, той не їсть, — розповідає «УМ» пан Микола. І додає: — Якщо робота ще й радість приносить, значить, людині в житті дуже поталанило». «Мені пощастило, бо я люблю справу, якою займаюся», — щиро зізнається.

Каже, майстерня — то його другий дім. Там стоїть ліжко, є інтернет, навіть ялинку до новорічних свят встановлював. Тут він не лише лагодить чужі мотоцикли, а й придумує різні технічні винаходи. «Раціональних пропозицій маю більше двадцяти», — веде далі Микола Тарановський. Каже, самотужки змайстрував навіть дельтаплан і літав на ньому.

А серед останніх технічних новинок, зроблених власноруч, чоловік називає пожежний мотоцикл та міні–установку для латання доріг. Каже, що ідея першої новинки виникла, коли якось побував у Києві. Там став свідком пожежі на одному з ринків. Тоді пожежні автомобілі не змогли вчасно дістатися до місця загорання через пробки на дорогах та припарковані на тротуарах авто.

Мотоцикли в поміч рятувальникам

«Я подумав: а якщо зробити пожежний мотоцикл, щоб кожен ринок мав його у своєму розпорядженні для таких над­звичайних подій?» — пригадує пан Микола. Бо, наголошує, якщо машина й приїде вчасно, то пройти між вузькими рядами яток з товаром їй не завжди вдасться.

Уже коли повернувся у рідну Смілу, взявся реалізовувати задум. І вийшло. Згодом переобладнав два звичайні мотоцикли «Іж–Планета» на пожежні. На мотоциклах він встановив чотири вогнегасники, зробив водяне охолодження двигуна, закріпив столітрову ємкість для води та два барабани з рукавами. «Насос там здатний качати воду на відстань до п’ятдесяти метрів», — пояснює пан Микола. Ті два мотоцикли у майстра купив фермер із сусідньої Кіровоградщини.

А в майстерні Тарановського вже готовий до роботи ще один пожежний мотоцикл. Майстер переобладнав його по тій же схемі, тільки тут, окрім чотирьох вогнегасників, установив ще й чотири каністри для води. Ці каністри мобільні, тож при потребі їх можна знімати.

«За місцем мотоцикліста я прилаштував ящик з акумулятором для зарядки пожежно–рятувальних електроінструментів, аби вони були в робочому стані. Є тут і аптечка для першої допомоги», — каже винахідник. Він запевняє, що ці мотоцикли можна використовувати для роботи рятувальників МНС. І уточнює: на переобладнання витратив лише 4 тисячі гривень.

Новинку мототехніки Микола Тарановський пропонував випускати на базі мотозаводу в Києві, але, зазначає, «реакція на те нульова».

«Муравей»–ремонтник

Тільки смілянин не падає духом, він вірить, що його винаходи таки будуть корисними. Нещодавно пан Микола зробив міні–установку для ремонту доріг.

Зізнається, що болить душа, коли бачить, як новий асфальт буквально через невеликий проміжок часу вкривається ямками. Пригадує, був свідком, коли на вулицю Жовтневу в Смілі пригнали з Черкас величезну «Сканію», видули пошкоджений асфальт, залатали відсівом та мастикою, але вже згодом від дощів на тому місці пішли чималі тріщини. Словом, резонно зауважує пан Микола, «витратили час, кошти й зробили гірше, ніж було».

Отож, коли дізнався, що в Черкасах міська рада оголосила про свою нову програму «Зеконом міські гроші та отримай премію», вирішив придумати міні–техніку для ремонту таких тріщин.

За основу винахідник обрав моторолер «Муравей». Для цього за 5 тисяч гривень купив три «беушні» мотоцикли цієї марки. «Скопіював прин­цип роботи великої установки, тільки зменшив об’єми. З кузовів двох моторолерів виготовив напівпричіпи — один для відсіву, інший для бочки з мастикою», — пояснює.

У новій міні–установці він встановив компресор, взятий зі старого радянського холодильника, який тепер «підсобляє» в роботі відбійника, поставив коробку передач від мотоцикла «ІЖ», у якій чотири швидкості. На все це з його кишені, наголошує, пішло 11 тисяч гривень. Майстер підрахував, що його міні–установка ви­трачатиме за годину півтори літри пального і дасть значну економію. І додає, що його техніка буде незамінною для роботи в дворах багатоповерхівок або ямкових ремонтів на дорогах.

А поки що дані про свою технічну розробку винахідник передав у відділ економічного розвитку Черкаського міськ­виконкому. Запевняє, якщо міська влада Черкас дасть «добро» на його міні–установки для ямкового ремонту, то вже протягом першого року місто матиме відчутну економію.