Смачний інтернаціонал

19.02.2013
Смачний інтернаціонал

Ця «молодичка» ще вчора рохкала.

Минулої суботи у Полтаві вже вшосте відбулося Свято сала. За таких умов бути в чомусь оригінальними, погодьтеся, важкувато. Тож організатори дійства з культурницьких структур мерії вирішили вдатися до своєрідного повторення «пройденого матеріалу» й нагадати про головні «фішки» минулих святкувань імпровізованим музеєм просто неба. Його «експонатами» стали сало в шоколаді, в шампанському, з родзинками та суші–сало. Зрозуміло, тепер уже в одиничних екземплярах, які не пропонували скуштувати навіть щасливчикам.

Та все ж смакувати на святі було чим. Насамперед меру Полтави Олександру Мамаю, котрого запросили на роль дегустатора «іспанського», «африканського» та «циганського» сала відповідно з оливками, бананами й гірчицею. Щоправда, серед тих, хто представляв цю екзотику, тільки африканець (студент із Еритреї Харід) був справжнім — інші «саломани» виявилися нашими загримованими акторами–аматорами. Очільнику міста найбільше сподобалося «циганське» сало з гірчицею, тож його одразу нарекли головною родзинкою цьогорічного свята.

Далі «дармівщину» у вигляді шматочка сала, такої ж товченої смакоти в целофані, стилізованої під сардельку, чи традиційного бутерброда потенційним щасливчикам доводилося «заробляти» перемогами у жартівливих конкурсах або спритністю ніг, долонь і ліктів. Бо ж, скажімо, після того, як одна з фірм презентувала свою «Нескінченну насолоду» — згадане «сарделькове» товчене сало з часником — завдовжки 77 метрів (!), її почали роздавати всім бажаючим. У традиційній тисняві–боротьбі за ту «шару» декому добряче нам’яли боки і ледь не відрізали пальці ножицями, якими «краяли» таку смакоту.

Власне, купували її також немало. Хоча ціни й «кусалися». Причому, якщо до пристойного сала по 40 гривень за кілограм полтавці вже звикли, то на смажену домашню ковбаску по 121 гривні чи апетитний «Бабусин рулет» по 100 гривень за кілограм в основному тільки дивилися та облизувалися...

Головними ж пунктами програми Свята сала для більшості ставали розваги, які кожен обирав на власний смак і гаманець. Тож і співали–танцювали тут, і «шашликували», й, ніде правди діти, банально пиячили за столами та стійками у самісінькому центрі міста на очах багатьох дітей. Прикро, що до остан­ньої не найкращої традиції останнім часом долучаються все більше жінок різного віку. Деякі з них, вочевидь, вирішили не відставати від чоловіків і примудрилися «наклюкатися» так, що, здавалося, навіть мовчазним «винуватцям» свята з п’ятачками ставало соромно за них...

Також недоречним було дефілювання на «сальному» дійстві зі своїми «бо­йовими» прапорами представників окремих козацьких організацій. Вони, певно, й досі не збагнули різниці між козаками і свинопасами...