Останній аргумент монополіста

29.01.2013
Останній аргумент монополіста

Пiсля пiдписання угоди з компанiєю «Шелл» у Давосi. Фото Михайла МАРКІВА.

Минулими вихідними Україна й Росія знову опинилися на межі «газової війни». Приводом для загострення стосунків стала заява «Газпрому», нiбито наша держава заборгувала компанії 7 млрд. доларів за недобір газу. І якщо «Нафтогаз України» не погасить цей «борг», росіяни буцімто готові знову перекрити свій газовий вентиль на державному кордоні. Як відомо, умови контракту 2009 року містять пункт «бери або плати», який передбачає оплачувати постачальникові, тобто «Газпрому», весь обумовлений у договорі обсяг газу. Навіть якщо ми його не спожили. Утiм цього разу така струнка, на перший погляд, логіка містить у собі цілу низку суперечностей.

 

Борг із повітря

Головне питання: звідки взялася цифра 7 млрд. доларів? Навіть російські експерти, які констатують порушення умов контракту, відповісти не змогли. «Українська сторона зобов’язалася за контрактом відбирати 52 млрд. куб. м. на рік і платити не менше, ніж за 40 млрд. куб. м, — каже партнер і аналітик російської консалтингової RusEnergy Михайло Крутіхін. — Якщо в минулому році Україна взяла тільки 33 млрд. куб. м, то за 7 млрд. куб. м треба платити». Відтак виходить, що «Газпром» хоче у нас 7 млрд. гривень за 7 млрд. кубометрів газу — по тисячі доларів за тисячу кубів! Між ними навіть базова ставка, без урахування так званої знижки в обмін на Харківські угоди, встановлює ціну 520 доларів. Очевидно, що «Газпром» має на увазі якісь старі борги. Але які саме?».

Крутіхін переконаний: його держава має всі шанси виграти цей суд, але при цьому дивується, чому Україна не зверталася до Стокгольмського арбітражу для зміни ціни. «Наслідком цього суду може стати не тільки припинення газопостачання, а й арешти українського майна за кордоном», — стверджує експерт.

Його українські колеги подібний розвиток подій заперечують, а спокій керівництва галузі пояснюють просто. «По–перше, у контракті 2009 року чітко не прописаний механізм оплати газу за принципом «бери або плати», — каже незалежний експерт, екс–речник «Нафтогазу України» Валентин Землянський. — По–друге, Україна може подати зустрічний позов щодо формування ціни на газ, її невідповідності загальноєвропейській. Йдеться про ущемлення наших прав як члена енерготовариства. І, нарешті, подібний позов може дати карт–бланш Європі до подальшого витіснення «Газпрому» з європейського ринку».

Остання крапля... сланцю

Як вважають аналітики, демарш Росії минулих вихідних — це акція залякування «неслухняної» України «великим і страшним» «Газпромом». А те, що стартувала акція саме у дні, коли у Давосі проходив щорічний економічний форум, не випадково. Річ у тім, що одна з подій форуму за участю нашої країни неабияк роздратувала нашу пiвнiчну сусідку. Йдеться про підписання угоди мiж компаніями «Шелл» та «Надра Юзiвська», на тлі якої поруч iз главою уряду Нiдерландiв «засвітився» особисто Президент Віктор Янукович, про видобування в Україні сланцевого газу. Проект розрахований на 50 років і вже на першому етапі передбачає будівництво 15 свердловин на Юзівській ділянці. «Умови цього контракту напрочуд вигідні для нашої країни, — прокоментував подію віце–прем’єр–міністр Юрій Бойко. — Адже від 31 до 60% від загального обсягу видобування будуть власністю України». Всього, за найприблизнішими підрахунками, надра нашої держави містять понад 1,1 трлн. кубометрів сланцевого газу.

Активність на «сланцевому» напрямку — це хоча й потужний, але не єдиний український подразник російської газової імперії. І якщо на збільшення внутрішнього видобутку можна було закрити очі — надто вже невеликими були обсяги, то початок спорудження терміналу для прийому скрапленого газу вже був кроком до диверсифікації шляхів постачання пального. Навіть попри певну дискредитацію проекту незграбними діями відомства Владислава Каськіва, роботи над проектом не зупинені, а це дозволяє сподіватися, що в 2015 році ми зможемо отримувати енергоносії також iз Кувейту та інших країн басейну. Морем. Танкерами...

Ну й, нарешті, демонстрацією нашої сили росіянам стала угода про реверс газу, коли ми купували російське блакитне пальне в Німеччині. Дешевше, ніж воно коштує на україно–російському кордоні. «У цьому контексті остання подія, яка відбулася у Давосі, стала «останньою краплею» для Москви, оскільки продемонструвала не тільки можливість виходу нашої держави від газової залежності «Газ­прому», а й виходу України зi сфери геополітичного впливу Кремля», — стверджує Землянський.

...Ситуацію 2009 року, коли росіяни просто перекрили вентиль на кордоні, нині вважають малоймовірною. «Не виключено, що Росія готова піти на деякий компроміс у перемовинах з Україною, але політично для свого виборця хоче показати цей процес як поступки з боку Києва, — каже екс–спікер «Нафтогазу». — Найімовірніше, йдеться про тристоронній консорціум, що дозволить Кремлю трохи розрядити атмосферу як з Україною, так і Євросоюзом».

 

ПІСЛЯ ФОРУМУ

Вареники — це не святе!

Короткочасне перебування Президента Віктора Януковича в Давосі запам’яталося лише «сланцевою» угодою. Міжнародна ізоляція, у яку потрапив лідер нашої держави, призвела до того, що МЗС змогло домовитися тiльки про одну зустріч на високому рівні — із грузинським прем’єром Бідзіною Іванішвілі. Інші — з ветераном американської політики Генрі Кіссінджером, главою Європарламенту Мартіном Шульцом та виконавчим директором самого форуму Класусом Швабом — до таких не належали.

Уперше за останні роки Президент України не став гостем українського ланчу, який традиційно організовує бізнесмен Віктор Пінчук, пригощаючи варениками з вишнями. Аналітики стверджують: причина — в небажанні відповідати на гострі питання про згортання демократії в нашій країні. Сам Янукович у Давосi пересувався пiд охороною аж 14 «бодiгардiв», а терміновий відліт пояснив необхідністю брати участь у засіданні оргкомітету... з питань святкування 1025–річчя хрещення Київської Русі.