Артезіанський джин

Неподалік мого дому розташований бювет. Щодня бачу десятки людей, які приходять сюди по воду. Хтось із звичайними 1,5—2–літровими пластиковими пляшками, хтось із трохи більшими «баклажками» з–під купленої води. Власне, я й сама досі приходила сюди з такою ж тарою. Доки не почула на засіданні прес–клубу Журналістського фонду НСЖУ від відомого фахівця–технолога, що, набираючи артезіанську воду в таку тару, ми можемо зашкодити здоров’ю. «Ні в якому разі не варто набирати воду з бюветів і зберігати їх у ПЕТ–пляшках, — наголошує професор, доктор медичних наук Тетяна Стрекаленко. — І тим більше молоко. Ця тара підійде хіба що для керосину — не більше». Чому — автор цих рядків вирішила детальніше розпитати фахівця.

Коли на пластику з’являються «зморшки»...

«Ми забуваємо, що пластикова пляшка є одноразовою, — каже Тетяна Василівна. — По–перше, коли ми випиваємо з неї воду, туди потрапляє ціла низка мікроорганізмів, в тому числі й патогенних, які є в повітрі. Будь–яка вода має в своєму складі певну кількість органічних речовин. Ми цього не відчуваємо, а мікроорганізмам цього цілком достатньо для посиленого розмноження. По–друге, при повторному використанні тара зазнає перепадів температури, при цьому посилюються процеси старіння пластика. Що це таке? Як і в людини, там з’являються «зморшки» — тріщини, завдяки їм мікроорганізми легше прикріплюються до поверхні, а з самого пластику починають виділятися шкідливі хімічні компоненти». Якщо ж вода в такій тарі стоятиме на кухні, скажімо, біля гарячої батареї чи на сонці — всі ці процеси прискорюватимуться в кілька разів!

Що ж робити? Адже пластикова тара, як не крути, найзручніша для походів по воду. Не йти ж до бювету зі скляними банками! Фахівець радить набирати воду в старе–добре емальоване відро. Незручно? Тоді можна використовувати спеціальні багаторазові каністри з полімеру для харчових продуктів, а якщо такі придбати не вдалося, то, принісши воду в одноразовому бутлі, пані Тетяна радить виливати її в емальоване відро або скляну банку. Проте в жодному разі не тримати воду в «пластику». А якщо одноразові пляшка чи бутель зсередини пожовтіли, позеленіли (що свідчить про розвиток патогенної флори) або давно використовуються і пластик відповідно вже не прозорий, а мутний — з такою тарою прощайтеся не роздумуючи. Інакше вода, яку принесете, мало чим відрізнятиметься від тієї, що тече з–під крана.

Скло і пластик — хто кого?

Також Тетяна Стрекаленко не зовсiм згодна з думкою, що купувати воду краще в скляній пляшці, а не пластиковій. «Як медик і як технолог можу запевнити, що із ПЕТ–пляшки нічого поганого у воду не потрапляє, принаймні під час терміну її придатності і при правильному зберіганні». Справді, мало хто звертає увагу, що на пляшках iз водою написано: зберігати у темному місці за температури від 5 до 20 градусів, берегти від прямих сонячних променів. «А в нас як? У кіосках ще й на сонечко виставлять, щоб усі бачили! — продовжує Тетяна Василівна. — Звичайно, в тій воді будуть і бісфеноли (небезпечна для здоров’я людини хімічна складова пластику, яка при нагріванні може потрапляти в харчові продукти. — Авт.), і що завгодно».

До того ж з точки зору екології, наголошує фахівець, скляна пляшка не така вже й безневинна. «Адже для приготування одного літра питної мінеральної води, яка буде продаватися в цій пляшці, потрібно використати 10 літрів такої ж води на миття й ополіскування тари. Натомість для розливу одного літра води у ПЕТ–пляшку потрібен власне лише літр води — саме тієї, яку й питиме споживач», — зауважує Тетяна Стрекаленко.

МАЙТЕ НА УВАЗІ

«УМ» також поцікавилася, наскільки безпечними є величезні бутлі, в яких розвозять воду в квартири й офіси. Адже їх використовують багаторазово. «Ці бутлі виготовляють з полікарбонату, теж полімеру. Але порівняно з ПЕТ–пляшками він більш стійкий до механічних пошкоджень і високих температур, — каже «УМ» Олена Бухамет, головний технолог одного з підприємств з доставки води. — Звичайно, для обробки і миття гарячою водою він має межу — не більше 80 градусів. Тому що потім полікарбонат може так само руйнуватися, як і ПЕТ. Для миття такої тари використовуються спеціальні хімічні розчини, кислотні або лужні, які не руйнують полікарбонат. Тому багаторазове використання такої тари при врахуванні цих вимог є цілком безпечним».