Прямий ефір тривалістю в 35 років

30.11.2012
Прямий ефір тривалістю в 35 років

У 80–х роках він підгодовував радянських меломанів «забороненим роком», а СРСР глушив ці «ворожі голоси» «радіоперешкодами». Авторська передача «Рок–ПоСЄВИ» , що виходила з 1977–го по 2004 рік у перше своє десятиліття була мало не єдиним джерелом інформації про нову, як її називали в Радянському Союзі, «брудну» музику — рок–н–рол.  Queen, Deep Purple, Pink Floyd, Led Zeppelin почасти завоювали радянського прихильника завдяки передачам Новгородцева. Дистанційний «перший діджей» СРСР і досі «в сідлі». З 27 листопада програму натепер уже 70–річного Сєви Новгородцева можна почути і на українських радіохвилях.

Навіть могутньому радянському монстру не вдалося перемогти легендарного радіоведучого — вже більше 35 років Сєва виходить у прямий ефір з лондонської студії російської служби «Бі–Бі–Сі». Географія його слухачів розрослася далеко за межі пострадянських широт. І хоч у ті часи не кожен міг знати, як виглядає радіо–рокер Новгородцев, та впізнати дзвінкий голос Сєви міг кожен меломан. Через 35 років енергійність його голосу нікуди не зникла. І хоч тепер Сєва не відкриває для нас нові музичні горизонти, та, здається, про що би не говорив цей радіоведучий, дотепний гумор та життєві істини від Сєви Новгородцева й нині притягують увагу слухачів.

На хвилі «Радіо Рокс» тепер щодня о 10:30 та 18:30 виходитиме авторська передача Новгородцева під назвою «Обережно, люди» просто зі студії «Бі–Бі–Сі», а головною його темою буде не музика, а люди. Детальніше про своє дітище розповів сам Сєва, завітавши на прямий ефір ранкового шоу «Радіо Рокс». З нагоди такого візиту ранкове шоу було вирішено провести у київському рок–ресторані «Дежавю», де легендарного диск–жокея не лише почули, а й побачили близько 200 прихильників. «Ми організували розіграш десяти запрошень на цей ефір, — розповів ведучий «Роксу» Сергій Кузін. — Бажання побачити Сєву виявили близько 15 тисяч наших слухачів, навіть із Миколаєва люди приїхали!»

Близько години радіоведучі вели невимушену бесіду, в якій Новгородцев зізнався, що в Україні не був 22 роки, запевнив у вічній живучості рок–н–роллу та розповів про ідею виникнення програми «Обережно, люди».

«Коли починалася програма «БібіСєва», потрібна була якась рубрика, я згадав поїздку в Казань, я тоді їздив із телепроектом «Стань зіркою», — розповідає Новгородцев. — Повз мене проїхала вантажівка, на якій було написано кривим почерком: «Обережно, люди». Це врізалося мені в пам’ять, формулювання могло звучати і як засторога, і як гуманістичний заклик». Про природу та призначення свого проекту радіоведучий не наважується говорити конкретно та давати визначення, а лише називає її «хронікой нравов»: «Будь–яке визначення заганяє ідею в рамки, я просто розповідаю про те, що зачепило, намагаюся сказати щось виховне так, щоб слухач не помітив, що його виховують».

Значення своїх передач у 1980–х досвідчений радіоведучий, здається, досі до кінця не усвідомлює, каже, що тоді для нього це було перш за все розвагою. «Я й уявлення не мав, що змінюю якісь там уми». Я просто хотів розважити людей, тому і розповідав байки. У «Бі–Бі–Сі» класична формула: інформувати, навчати і розважати. Я слідував їй. До своєї аудиторії я ставився із симпатією і співчуттям», — усміхається Сєва. Славнозвісний випадок із рішенням ЦК КПРС почати випускати п’ятничну молодіжну вечірню передачу, аби відволікти молодь від слухання «ворожих голосів» з радіоприймача, Новгородцев також згадує з іронією: «Я виходив в ефір, і мене слухали 25 мільйонів людей, хтось навіть називає цифру в 40 мільйонів. Вся країна повально слухала: школярі, вахтери, солдати в армії. І я про це не знав до 1990–го року, поки не поїхав на зустріч із фанами, які заполонили весь аеропорт».

Беззаперечний вплив Сєви на формування нашої музичної свідомості тепер заперечити ніхто не наважиться. Та чим живе голос бунтарського покоління 1980–х, розповів Сєва вже після прямого ефіру журналістам. Так, уже майже десять років радіоведучий ходить щодня на роботу в Лондоні і випускає власну передачу «БібіСєва». За його словами, «Бі–Бі–Сі» потроху змінює формат, стає новиннєвим медіа: «Всі музичні та інші програми зарізали. «БібіСєва» існує тільки тому, що це — новини з людським обличчям». Про орден Британської імперії, що його Новгородцев отримав у 2005 році, також відгукується з гумором та без зайвого пафосу: «Коли орден отримав, я дружині відразу сказав, що на червоне світло мені тепер уже їздити не можна. Тобто це накладає на людину певні зобов’язання. Зокрема, на роботу я тепер хо­джу, приодягнений під джентльмена».

Всеволод Борисович також розповів про те, як доглядає та тренує голосові зв’язки, аби завжди звучати добре у радіодіапазоні. Один з рецептів — диск–жокей щодня співає. Саме завдяки співу в голосі виникає резонанс, який дозволяє звучати «чисто». «А взагалі — будьте розслабленим та невимушеним у прямому ефірі. Поводьтеся просто», — порадив ведучий.

Хтозна, можливо, цей вічно молодий діджей в українському ефірі знову, як колись, підніме на новий щабель розмовне радіо та змінить «чиїсь уми».

 

ДОСЬЄ «УМ»

Сєва Новгородцев (справжнє ім’я — Всеволод Борисович Левенштейн) народився 9 липня 1940 року в Ленін­граді в сім’ї капітана далекого плавання. Під час війни був евакуйований з матір’ю в Курганську область, в той час як батько воював на Ленінградському фронті. В 1949 році сім’я переїхала в Таллінн, де батько отримав нову посаду. В школі хлопець демонстрував успіхи на театральних курсах та курсах фотографії.

У 1957 році, після невдалих спроб пробитися до московських театральних інститутів, вступив до Ленінградського вищого інженерного морського училища. Грав у оркестрі училища на кларнеті і в джазовому бенді на танор–саксофоні. До 1965 року хлопець поєднував роботу на флоті з кар’єрою джазового музиканта. 1965–й став початком серйозної роботи у джазовому оркестрі Йосипа Вайнштейна. В 1972 році Всеволоду пропонують стати керівником ВІА «Добри молодци». Тоді ж він змінить прізвище Левенштейн на сценічний псевдонім Новгородцев.

1974 рік став переломним у житті Сєви. Будучи прихильником йоги, він спробував методику «просвітлення розуму через голодування». Голодував Новгородцев 21 день, після чого покинув роботу та розпочав нове життя. Через рік він уже не жив у СРСР. Спершу мандрував світом, доки не осів у Лондоні. Перша музична передача з Сєвою вийшла на «Бі–Бі–Сі» 9 червня 1977 року під назвою «Програма поп–музики з Лондона» (пізніше вона була перейменована на «Рок–Посєви»). Програма виходила протягом 27 років і принесла Новгородцеву всесоюзну славу. Майже до розвалу СРСР «Рок–Посєви» була єдиною музичною програмою, присвяченою зарубіжній музиці. Завуальований антирадянський підтекст передачі забезпечив їй бунтарський імідж та неприязнь із боку комуністичної влади. Прихильники «Рок–Посєвів» записували передачі на плівки, а ті, хто не мав магнітофонів, занотовували за радіоведучим просто під час прямого ефіру.

Із 1987 по 2006 рік радіоведучий вів розмовне шоу «Сєваоборот», а в 1995 році спробував заснувати ілюстрований щомісячний рок–журнал «О!», але після трьох випусків проект довелося закрити з фінансової причини. З 2003 року щодня випускає програму новин «БібіСєва».

Сєва Новгородцев є автором чотирьох книг: «Секс, наркотики, рок–н–рол» (2003), «Рок–посєви: Deep Purple, Led Zeppelin, Pink Floyd, Queen» (2008), «Обережно, люди!» (2008) та «Інтеграл схожий на саксофон» (2011).