Збирає Путін ближніх. Стоять вони перед троном, тремтять...
— Навіщо, государ, кликав?
— Вмираю я, хлопці. Треба якось ось похорвати мене гідно. Щоб пам’ятали.
— Та ми вже все придумали. Он Мавзолей. Три букви відколоти, нові наліпити — «Пут...». Все буде в кращому вигляді.
— Що?! Ось після всього, що я для Росії зробив, — і ви мене в якійсь халупі ховати збираєтеся?! Та ви, блін, всі тут раніше за мене зараз повмираєте!
Перелякане оточення розбігається, через годину Сєчин повертається, сяє:
— Домовилися, Володимире Володимировичу. З Папою Римським домовилися. У Соборі святого Петра лежати будете. На самому козирному місці!
— Що?! Після всього, що я зробив для енергетичної безпеки Європи, — в якомусь стрьомному соборі? Ви реально раніше за мене на кладовище хочете?..
Знову всі розбіглися. Ще через годину повертаються. Сєчин:
— Ну, — каже, — все. Тепер ви точно задоволені будете. З євреями домовилися. У Храмі Гроба Господнього вас поховаємо. Власне, в сам Гроб Господній і покладемо. Але є проблема. Євреї грошей просять.
Путін зацікавився:
— Скільки?
— П’ять трильйонів.
Путін:
— П’ять трильйонів за три дні?! Ну євреї, ну народ...