А Піскуна та Медведька — до суду!

У своєму депутатському зверненні до Президента Віктора Януковича, копія якого є в розпорядженні «України молодої», народний обранець Григорій Омельченко пояснює необхідність втручання глави держави тим, що «керівництво Генпрокуратури виявилося безсилим повернути в Україну вкрадені в народу 280 мільйонів доларів США, які знаходяться на арештованих закордонних рахунках колишнього Прем’єр–міністра Павла Лазаренка». Утім пан Омельченко переконаний, що можливість повернути ці мільйони ще далеко не втрачено, потрібно лише вжити невідкладних заходів. Зокрема, на його думку, за рекомендацією Президента нинішнє керівництво ГПУ має «скасувати незаконні постанови про закриття кримінальних справ щодо давання Ю. Тимошенко і О. Тимошенком хабарів П. Лазаренку на загальну суму близько 87 млн. доларів США». Водночас, на думку Григорія Омеляновича, варто притягнути до відповідальності колишніх генпрокурорів Святослава Піскуна й Олександра Медведька, які, «зловживаючи своїм посадовим становищем, незаконно закрили справи і створили реальну загрозу неповерненню цих коштів в Україну».

Згадати все... про хабарі Лазаренку

На початку звернення депутат Омельченко вказує, що саме через бездіяльність екс–генпрокурорів Україна ледь не втратила можливість звернутися з особистими претензіями на арештовані активи Павла Лазаренка у Федеральний суд Федерального округу Колумбії, щоб повернути 280 млн. доларiв у бюджет України. Нардеп нагадує, як у 90–ті роки неодноразово направляв тодішньому Президенту Кучмі звернення, запити та копії фінансово–банківських документів про незаконне відкриття Лазаренком закордонних валютних рахунків i привласнення та «відмивання» ним десятків мільйонів доларів. Тоді саме ці матеріали стали приводом і підставою для порушення кримінальної справи щодо Лазаренка й не лише.

Григорій Омелянович додає, що вже у 2000 році Генпрокурор порушив щодо екс–Прем’єра кримінальну справу за фактом одержання ним хабара від члена правління «ЄЕСУ» Тимошен­ка О. Г. на суму 4,6 млн. доларів. Далі були нові справи: на початку 2001 р. — за фактом хабара вже на 75 млн. доларів, отриманого від того ж таки пана Тимошенка. А в листопаді 2001 р. керманич ГПУ порушив справу за фактом отримання хабара Лазаренком уже не лише від Тимошенка О. Г, а й від його дружини — Тимошенко Ю. В., яка свого часу була президентом «ЄЕСУ». На думку слідства, подружжя Тимошенків передало Павлу Івановичу близько 87 млн. «баксів». Усі ці суми нібито передавали Лазаренку протягом 1995—1997 рр. Григорій Омельченко детально перераховує всі порушені справи, назви банків i рахунків, на які надходили кошти від «ЄЕСУ» та близьких до корпорації компаній, дати й обставини надання хабарів тощо.

«Утім 21 січня 2005 року (за три дні до призначення Юлії Тимошенко в. о. Прем’єр–міністра) старший прокурор ГПУ Безуглий В. Д. і Генпрокурор Піскун С. М. , який звинувачував Ю. Тимошенко і О. Тимошенка в неодноразовому даванні хабарів П. Лазаренку на загальну суму 86 мільйонів 880 тисяч доларів США, виносять постанову про закриття справи стосовно Тимошенко Юлії Володимирівни та Тимошенка Олександра Геннадійовича в частині обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369 КК (неодноразовому даванні П. Лазаренку хабарів на зазначену суму) за відсутністю в їхнiх діях складу злочину, — нагадує у зверненні пан Омельченко. — Давання хабарів Лазаренку подружжям Тимошенків Генпрокурор Піскун розцінив як «розрахунки однієї юридичної особи з іншими юридичними особами шляхом перерахування коштів з одного рахунку на інший, що є загальновизнаним способом здійснення господарської діяльності суб’єктів господарювання...»

Цю постанову Піскуна пан Омельченко неодноразово називав незаконною та навіть абсурдною з юридичної точки зору, детально обґрунтовуючи свою позицію у ЗМІ. «УМ» неодноразово писала, що скасувати цю постанову Піскуна, скріплену печаткою Генпрокурора, може лише Генпрокурор. Але наступник Святослава Піскуна — Олександр Медведько — цього не зробив, тож «м’яч на полі» нинішнього керманича Різницької — Віктора Пшонки. Тим більше що справу про 87 млн. доларів хабара взагалі скасували тишком–нишком у 2008 році, а громадськість дізналася про це, як стверджує пан Омельченко, лише у 2010 році. Верховну Раду, яка дала згоду на притягнення Лазаренка до кримінальної відповідальності, пан Медведько тоді не повідомив про закриття справи.

Мільйони ще не втрачено?

«Шановний пане Президенте, обставини закриття цих кримінальних справ добре відомі керівництву Генпрокуратури. Вищевикладене дає підстави зробити висновок, що в діях колишніх Генпрокурорів Піскуна і Медведька та їхніх підлеглих є ознаки посадових злочинів, які, зловживаючи своїм службовим становищем, створили реальну загрозу неповерненню в Україну арештованих коштів Лазаренка, — пише главі держави депутат Омельченко. — Сподіваюсь, що Вам також зрозуміло, для чого Лазаренку потрібна така індульгенція, коли суд США вирішує долю його 280 мільйонів доларів, на які накладено арешт».

На думку депутата, якщо ГПУ «невідкладно не вживе належних заходів реагування, і в першу чергу — скасування незаконних вищезазначених постанов про закриття справ», то Україна може розраховувати на отримання лише 5 відсотків від арештованих коштів Лазаренка — 280 млн. дол. США в американських, швейцарських, литовських, антігуанських та інших банках.

І хоча ще у 2006 р. Україна втратила можливість звернутись з особистими претензіями на активи Лазаренка у Федеральний суд Федерального округу Колумбії, оскільки впродовж певного терміну не подала необхідні документи про свої вимоги, вихід усе–таки є, вважає Григорій Омельченко. Перш за все, потрібно скасувати постанови Піскуна і Медведька щодо закриття справ проти Лазаренка та подружжя Тимошенків, а далі «уважно ознайомитись iз законодавством США» та Договором між Україною і США «Про взаємну правову допомогу у кримінальних справах» (ратифікований Верховною Радою України 10. 02. 2000 р. та затверджений Сенатом США 18. 10. 2000 р. ).

«У статті 17 Договору «Допомога в проведенні заходів iз конфіскації» передбачено, що «договірна держава, на збереженні якої знаходяться доходи або знаряддя злочинів, розпоряджається ними відповідно до її законодавства». Кожна договірна держава може передавати все або частку такого майна або кошти від його продажу одна одній у рамках, дозволених законодавством передаючої Сторони, і на умовах, які вона вважає допустимими», — стверджує пан Омельченко.

Крім цього, депутат пропонує Президенту Януковичу «доручити Генпрокурору Пшонці розглянути в порядку ст. 94, 97 КПК питання про порушення кримінальної справи щодо С. Піскуна, О. Медведька, та їхніх колишніх підлеглих В. Безуглого та М. Якубовського за незаконне закриття ними зазначених кримінальних справ» щодо Лазаренка.