Дмитро Комаров з представником «чорної» Африки. (надане прес–службою каналу «1+1».)
— Нецікавих місць немає. Головне — настрій, з яким вирушаєш у подорож. Не так давно ми закінчили знімати у Східній Африці: Кенії, Танзанії, Ефіопії та на знайомому ще з дитячих казок острові Занзібар. Якщо хтось вибереться у ці краї, я б рекомендував зупинитися у Танзанії. Перебування в об’єднаній з двох колишніх колоній республіці забезпечить усю палітру вражень про «чорну» Африку. Емоцій буде надмір! Національні парки Серенгеті та Нгоронгоро — найкращі у світі місця, де можна спостерігати за екзотичними тваринами у природних умовах і побачити так звану велику африканську п’ятірку: слона, носорога, буйвола, лева і гепарда. У всіх гідів є рації, і якщо десь лев упіймав косулю — ви отримаєте повідомлення про це і станете свідком унікального кривавого видовища. Екзотичною буде й ночівля по сусідству з дикими тваринами: ви зупинитеся у кемпінгах–наметах і будете спостерігати, як десь на горизонті переміщаються жирафи і слони. Щоправда, вночі вам може заважати спати характерний «регіт» гієн поруч, у таборі...
Поряд із заповідниками — легендарна гора Кіліманджаро висотою 5 895 метрів. Це єдине у світі місце, де можна випробувати на собі, що таке «альпінізм класу люкс» чи «п’ятизіркове сходження на вершину». Кожного, хто наважився підкорити Кіліманджаро, обов’язково супроводжують три носильники! З групою роблять сходження кілька гідів, кухар і навіть офіціант. Важливо тільки йти, а все супутнє робить за тебе обслуговуючий персонал: несе речі, ставить палатки, готує їжу. На харчуванні хочеться зупинитися окремо: вашому шлунку під час сходження влаштують справжнє свято, пригощаючи екзотичними фруктами, супами і салатами. Набір страв навіть у стандартних пакетах таких турпослуг пречудовий. На привалі на висоті 4600 м вас пригощатимуть скибочками стиглого кавуна. У меню дорожчих програм — полуниці, устриці, червона риба, а після штурму вершини подають вишукане шампанське з не менш вишуканим французьким сиром.
Є у Танзанії і розкішні пляжі з білим піском. Шукати їх найліпше на легендарному острові Занзібар.
Якщо мрієш про Східну Африку, варто розуміти: бюджетно познайомитися з «чорним» континентом практично неможливо. Відпочинок там дорогий. Концентрація екзотики не менша, але дешевша в рази — це Азія, де собівартість комфортного проживання точно дешевша, ніж у Києві.
Якщо ваша мета — пізнавальний туризм, вирушайте у Камбоджу і її древній храмовий комплекс Ангкор Ват. Залишки давньої цивілізації, буквально «з’їдені» джунглями храми, заховані під величезним корінням руїни — це можливість відчути себе героєм пригодницького фільму. Якщо потрапите в Ангкор, рекомендую трохи відійти від стандартного маршруту і заїхати в Бенг Міле. Там ті самі древні руїни, тільки немає натовпу туристів і охорони. І застереження: коли гулятимете по залишках кхмерської імперії, уважно дивіться під ноги — дуже багато змій.
Є й особливі азіатські маршрути. Поспішати сьогодні рекомендую у Бірму (М’янму). Ця країна тільки–тільки починяє прочиняти двері для масового туризму, і скоро стане зовсім іншою: дорожчою, примхливішою і втратить свою «родзинку». Поки що все по–іншому. Якщо доберетеся до Бірми — не оминіть Баган, місто тисячі храмів. Видовище фантастичне: зі всіх боків вас оточать пагоди, килим із буддійських храмів розкинувся тут до самого горизонту. Аналогічну картинку можна уявити, у фантазіях вибудувавши в одному з невеликих українських містечок кілька тисяч церков, які стоять одна біля іншої.
Пляжі Бірми — це сотні (!) кілометрів берегової лінії. Немов картинка з реклами: білий пісок і кокосові пальми. Але без туристів. За кілька годин їзди по берегу на мотоциклі я зустрів тільки дві компанії буддійських монахів, які грали у футбол. І жодного іноземця. Цього не викреслиш із пам’яті...
— Для мене найкращий відпочинок — на острові. Як правило, переважну частину відео для телепрограм робимо на континентальній частині тієї чи іншої країни (якщо, звичайно, така у країни взагалі існує), де сконцентровано більше архітектурних пам’яток та інших туристичних принад. Там можна швидше назбирати цікавий матеріал. Але я чітко розмежовую професійну зацікавленість і сприйняття світу «людиною на відпочинку».
Отже, як засвідчує мій власний досвід, відпочивати краще десь посеред моря чи океану. Не тому, що я страждаю на мізантропію чи у повсякденному житті мені надокучають папараці. Причини зовсім інші!
Будь–який острів — це квінтесенція, суть країни, людей, які її населяють, місцевих звичаїв і традицій. Народні свята тут по–справжньому автентичні, їжа дійсно традиційна, люди гостинніші. Та й море чистіше. На справжньому острові (а не з’єднаному мостом iз «великою землею» — як, наприклад, хорватський Крк чи північнонімецький Рюген) пляж ніколи не буде «забитим». Частина потенційних відпочивальників відмовляється від острівного відпочинку з суто економічних причин, бо за пором, катер, пароплав чи літак треба платити. А в інших спрацює психологічний фактор: не повірите, скільки людей панічно бояться літати!
На островах можна побачити унікальних представників флори і фауни; скуштувати страви, які не готують ніде, окрім як на цьому шматку землі; почути діалект, яким спілкуються тільки аборигени. Ось це відчуття самобутності, ексклюзивності, унікальності — те, заради чого варто обирати острівний відпочинок.
Європейці горді з того, що потрапили на той чи інший острів. На машинах у багатьох можна побачити зображення місць, де побували ці туристи. За такими картинками «посвячені» визначають: це авто побувало на Сардинії, це — на Зюльті, а те — на Корсиці...
У мене особисто найбільше колоритних спогадів про Маврикій, Реюньйон (заморський департамент Франції) та Занзібар — це якщо брати острови в Індійському океані. Зрозуміло, екзотика — на кожному кроці. Але для відпочивальників з України є ще один суттєвий бонус — відсутність часової різниці. Тобто ці острови дають можливість відпочивати відразу, тільки–но ти ступив на омріяну землю, а не втрачати дорогоцінний час на адаптацію — переборювання jet lag (порушень добового ритму організму, розладів біоритмів, які спричиняють перельоти через кілька часових поясів).
Острів, що не має переваги спільного часового поясу, але який підкорив мене з перших відвідин і назавжди, — Гаїті. Звичайно, у тій його частині, яка називається Домініканська Республіка. Там дивовижний колір моря, картинки — немов із рекламного ролика «Баунті», омари і краби — у промислових кількостях, над головою літають пелікани, а під ногами у прозорій воді лежать морські зірки. Домінікана — це батьківщина «бачата» і «меренго», тут ця музика звучить постійно і під її звуки всі танцюють! Усе разом створює неповторне відчуття свята, яке не закінчується.
Якщо говорити про ближні острови, на які потрапити можна швидше, одним iз останніх моїх відкриттів стала Мадейра. На її невеликій території — аж вісім кліматичних зон! На «острові вічної весни» ростуть вікові лаврові ліси, зарості вересу, тут є кратери вулканів, розкішні альпійські луки. Навіть корови там пасуться, де їм заманеться, тому їхнє молоко має надзвичайний смак. Атлантичний океан біля берегів острова дуже глибокий, і тому тамтешні рибалки ловлять, а кухарі готують справжні делікатеси: скажімо, рибу–шаблю і ще безліч різноманітних видів риб та морепродуктів. Ну і мадера, звісно...
Словом, острови — моя слабкість. І таке щастя, що їх так багато!
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
