Львів у темряві

23.05.2012
Львів у темряві

Оксана Потимко.

Абетка шрифтом Брайля, інструкції до ліків, які можна прочитати пальцями, озвучення світлофорів, адміністративних будинків та громадського транспорту, спеціальні екскурсії та навіть шахові турніри у Львові є лише завдяки найактивнішим людям з двох обласних організацій — Української спілки інвалідів та Фонду соціального захисту і реабілітації сліпих. А наприкiнцi травня в інтернеті з’явиться сайт спеціально для незрячих. Саме ці люди своїм унікальним прикладом показують, що допомогти собі та іншим може кожен. Вони живуть за принципом: «Краще запалити одну свічку, ніж скаржитись на темряву».

 

Гранти для покращення життя

«Ми зрозуміли, що гранти на проекти — це єдиний можливий гідний спосіб реально покращити своє життя, — говорить Оксана Потимко, виконавчий директор Львівського обласного осередку Української спілки інвалідів. — За сім років роботи ми виграли кілька десятків проектів. Перший iз них — у 2006 році, його підтримав міжнародний ротарі клуб зi Швейцарії, львівський ротарі клуб «Львів–Леополіс» та благодійна організація «Мальтійська служба допомоги у Львові». Тоді ми зробили комп’ютерний клас для незрячих. Повністю відремонтували приміщення, закупили нові комп’ютери та провели інтернет. Викладачем комп’ютерних курсів була незряча людина. У рамках цього проекту ми створили цифрову бібліотеку з кількома тисячами аудіокниг. Незрячі люди приходили, брали МР–3 плеєри, книжку та могли її послухати. Наша бібліотека особлива ще й тому, що книжки можна було не повертати. Але головна її перевага — самостійне озвучення літератури — підручників, книг з історії Львова. У цьому нам допомагали актори–заньківчани, просто небайдужі люди, журналісти».

Наступним успішним проектом став центр соціально–побутової, спортивної і медичної реабілітації для людей із вадами зору. Зараз він розташовується на вулиці Городоцькій, 81 і зроблений за кошти голландського благодійного фонду Генрі Ноуена. У ньому працює масажист, до речі, також — незрячий. У центрі вчать людей, які втратили зір, тим необхідним у побуті речам, про які всі інші навіть не замислюються. «Такі дрібниці, як налити у чашку води, почистити картоплю, приготувати їжу чи пришити ґудзик, для незрячої людини перетворюється на справжнє випробування — говорить Михайло Петрів. — А для людини, яка нещодавно втратила зір, це ще важче. Багато з наших клієнтів переживають страшну депресію, тож навчити таку людину обслуговувати себе в побуті дуже важко. Але ми намагаємося залучити якомога більше людей, щоб вони не замикалися в собі».

У центрі є комп’ютерна підтримка, за допомогою якої шахова команда незрячих може тренуватися. «За грантові гроші закуплено спеціальні програми для комп’ютерів, що адаптують онлайн–шахи для незрячих людей, — пояснює пан Михайло. — Вона дає нам можливість тренуватися в онлайн–режимі з гравцями по всьому світу. Також нещодавно придбали озвучені електронні шахові годинники. В Україні такого устаткування не виробляють, тож годинники ми замовляли аж в Іспанії. Коштують вони досить дорого, тож гроші шукали також по грантах. Цього разу допомогла Львівська міська рада і ротарі клуб «Львів–Леополіс». Львівська шахова команда незрячих — одна з найсильніших в усій Україні. Донині вона утримує звання чинного чемпіона України».

Ще в центрі є солярій, яким можуть користуватися незрячі. Всі послуги, що надаються в реабілітаційному центрі, — абсолютно безкоштовні.

Факультет для незрячих

Здобути спеціальність для людей з інвалідністю зору в нашій державі дуже важко. Тому у Львові з 2007 року на базі Львівського державного медичного коледжу ім. Андрея Крупінського за підтримки його директора, професора Марії Шегедин, організували групу для незрячих масажистів. «Перший випуск відбувся у 2010 році, — розповідає Оксана Потимко. — Зараз набрали нову групу, де навчаються діти з п’яти областей України. Річ у тім, що на теренах всієї України є лише чотири медичні коледжі, які приймають на навчання незрячих. Але наш — це мрія кожного студента. Викладачі коледжу, а частково — і ми, подбали про комфортні умови проживання, озвучення окремих підручників та лекцій, щотижневі екскурсії, підвищену стипендію, триразове харчування. Навіть в готелі, де вони мешкають, все підписано по Брайлю, про що подбав директор центру реабілітації Григорій Дунас. Тож таких умов немає більше ніде».

«Відчинилося життя»

Останній iз найуспішніших проектів — «Відчинилося життя». Про нього багато чули, хтось навіть наживо. Це — концерт за участі обдарованих незрячих, яких активісти організації шукали по всій Україні. Загалом талановитих виконавців знайшлося понад півтора десятка. Свої пісні вони виконують у супроводі естрадно–симфонічного оркестру Національного театру ім. Марії Заньковецької під диригуванням Богдана Мочурада. «Слід зазначити, що це — єдиний симфонічний оркестр, який співпрацює з незрячими солістами, — говорить пані Оксана. — І, зауважте, ми їм жодної копійки за це не платимо. Підкреслю, що працювати з незрячими співаками — справа не з легких. Соліст не бачить помаху палички диригента і орієнтується лише на слух, а диригент повинен мало не на інтуїтивному рівні «підхоплювати» оркестр!».

Разом iз незрячими солістами на сцену виходять також оперні та естрадні українські співаки. Серед них гурт «Піккардійська терція», Павло Табаков, Валентина Степова, Ніна Матвієнко, Сашко Положинський, Кузьма Скрябін, Леся Горова, Сергій Фоменко і ще багато інших. Минулого року вийшов сольний альбом Степана Гончаренка, де він виконує оперні твори у супроводі оркестру заньківчан. Щоб зрозуміти глибину таланту виконавця, його треба почути.

«Вхід на наші концерти — вільний, — продовжує автор ідеї та організатор проекту Оксана Потимко. — Ми хочемо здолати бар’єр між здоровими людьми і незрячими. А він існує, всі незрячі його відчувають. Я осліпла раптово, за одну мить, коли поверталась додому в трамваї. І це відчуття, коли ще вчора ти — нормальна людина, з медичною освітою і роботою в хірургії, а наступного дня — ти вже ніхто, і все лише через сліпоту — жахливе. Ніби нічого не змінилося, лише кольоровий світ раптом став чорним. І якою упослідженою я себе відразу відчула: мати все, раптово волею випадку все втратити, раптово перетворитися на пані НІХТО! Тому все, що ми робимо, робимо заради єдиної мети — зруйнувати стіну, довести, що ми також вміємо і можемо...»

Абетка, що кукурікає

Абетка для дітлахів, яку зробили у Львові, стала відомою не лише на всю країну, а й здобула прихильників далеко за кордоном. Вона унікальна своєю універсальністю. За нею можуть вчитися і незрячі, і здорові одночасно. Виглядає книжечка, як звичайна абетка видавництва «А–Ба–Ба–Га–Ла–Ма–Га», але поміж картонними сторінками розташовані ще прозорі пластикові сторінки, на яких з обох сторін шрифтом Брайля написано все те, що можуть читати зрячі. Крім того, вся абетка, з віршиками, описами малюнків і пісеньками, доступна в аудіоваріанті. Завдяки львівським активістам, батьки і діти мають змогу вчитися разом. Так, незрячі батьки можуть iз легкістю вчити здорову дитину, і навпаки.

«Найбільше мороки було з буквами «Ц», «С» та «Я», — говорить Оксана Потимко. — Річ у тім, що букви у шрифті Брайля не можна зменшувати. А віршики на окремих сторінках були дуже великі. Тож довелось чимало попрацювати, щоб все туди «втиснути». Два місяці тільки цим і займалися — форматували брайлівські сторінки. Ми самі це все макетували, набирали вручну, довго шукали, де б можна було надрукувати «брайлівські» сторінки. Зрештою довелося купувати спеціальні прин­тери. І за чотири місяці абетка була готова. Але це були чотири місяці безперервної роботи. Часу навіть на сон не вистачало». Унікальну абетку можна навіть почути. Кожна літера не просто озвучена тими ж віршиками, що й на сторінці. Приємні голоси Лесі Бонковської, Василя Коржука та дев’ятьох малюків описують усі малюнки. Є навіть «спецефекти» — кукурікання півника чи музика скрипки. Для незрячої дитини, яка переважну більшість часу проводить у замкнених приміщеннях, такі дрібниці дуже важливі!

Інструкції до ліків

Відтепер у 20 львівських аптеках кожен інвалід по зору може прочитати інструкції до найпопулярніших і найуживаніших незрячими ліків. Така інструкція — перша в Україні! Що дуже дивно, адже багато ліків просто протипоказані при вадах зору. Велетенська книжка, де зібрано 103 короткі інструкції, написана шрифтом Брайля на білих сторінках. На одній сторінці — одна скорочена інструкція. Усі ліки також розділено по групах. «Зробити підбірку найпотрібніших ліків нам допомагали аптекарі, — розповідає Михайло Петрів. — Два місяці фармацевти моніторили, які ліки найчастіше запитують незрячі. Ми передбачали, що список ліків мав би мати близько ста пунктів. Але коли порахували і їх виявилось рівно 103, то одразу зрозуміли, що це — хороший знак. Тепер такі інструкції вже розвезли по аптеках міста, а разом iз ними — аудіодиски. На них голосом Олександри Гонковської, акторки театру ім. М. Заньковецької, інструкції подаються повністю. Диски, до речі, не обов’язково повертати. Незряча людина може забрати їх собі». Всього таких дисків — 500 штук.

Останній проект львівських активістів почне діяти наприкінці травня. У всесвітній мережі з’явиться сайт, який допоможе незрячим знайти потрібну їм інформацію. Там можна буде прослухати «абетку», скачати аудіоінструкції, послухати концерти «Відчинилося життя» тощо.

«Зараз працюємо над втіленням спільного зі шведами проекту з інклюзивного навчання незрячих дітей у масовій школі, — ділиться планами Оксана Потимко. — Маємо перший на теренах нашої держави такий випадок, зреалізований також спільними зусиллями обох наших громадських організацій. Із метою обміну досвідом у червні Михайло Петрів їде до Швеції. А я з оркестром і незрячими вокалістами — до Польщі, підкорювати сусідів енергетикою концертів «Відчинилося життя».