Компакт–диск. 30 років на службі людству
CD, прообраз якого розробили київські вчені, прийшов в Україну із запізненням майже на чверть століття Оксана ЧИТАНКА   

Нинішній рік — ювілейний для такої вже звичної сьогодні штуки, як компакт–диск. 30 років тому, у травні 1982 року, компанія «Соні» заявила про початок серійного випуску CD — аудіоносіїв нового покоління. Продаж перших музичних альбомів, записаних на CD, розпочався восени того року в Японії. Радянський Союз, зашторений від світу «залізною завісою», тоді ще слухав Льва Лещенка на гнучких прозорих платівках блакитного кольору, а «просунута» молодь підпільно переписувала хеві–метал та гостромодну італійську естраду на перші касетники з приємною і недоречною назвою «Весна». Компакт–диски масово ввійдуть у наше життя лише через двадцять iз гаком років. Хоча в Києві працює чоловік, який іще наприкінці 1960–х винайшов прообраз компакт–диска, вчений В’ячеслав Петров.

Історія аудіоносіїв: від грамофона до флешки

Першим аудіоносієм можна назвати звичайний валик, вкритий фольгою. Йдеться про винахід молодого американського науковця Томаса Едісона під назвою «фоно­граф». У 1877 році Едісон створив пристрій, який хотів використовувати всього лише для записів телефонних розмов, адже не встигав занотовувати інформацію так швидко. Фонограф являв собою невеличкий барабан циліндричної форми, вкритий олов’яною фольгою. Звук фіксувався за допомогою голки, що була скріплена з мембраною. Під час прокрутки валика голка залишала на його поверхні гвинтові канавки різної глибини. Пристрій довго не прожив, оскільки був швидко­зношуваним. Натомість фонограф став прототипом всесвітньо відомого грамофона.