Незаконна автентичність

Микола не мав права фіксувати слово

Конституційна Феміда дала однозначну відповідь: звинувачення у скоєнні злочину не може ґрунтуватися на даних, отриманих без дотримання Конституції або з порушенням законів. «Обвинувачення у скоєнні злочину не може ґрунтуватись на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно–розшукової діяльності уповноваженої на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом «Про оперативно–розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності», — більшістю голосів вирішили судді КС.

Згiдно з рішенням КСУ, збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Визнавати допустимими і використовувати як докази в кримінальній справі дозволено тільки такі фактичні дані, які одержані відповідно до вимог кримінально–процесуального законодавства.

Отже, якщо колишній майор державної охорони Микола Мельниченко (який нині знову залишив територію України нібито через погрози й подався до США) дійсно самостійно клав диктофон під диван у президентському кабінеті Кучми, то це була його власна ініціатива, а записи розмов не є доказами, скільки б міжнародних експертів не визнавало їх справжніми та автентичними. Бо ж пана Миколу ніхто на прослуховування першого кабінету країни не уповноважував. До того ж оперативником, який міг проводити розшукові заходи, збір інформації тощо, він не був.

«Проведення оперативно–розшукової діяльності громадськими, приватними організаціями та особами, іншими органами чи їх підрозділами, крім визначених у законі, заборонено, — йдеться у рішенні Конституційного Суду. — Така заборона пов’язана з тим, що здійснення не уповноваженими фізичними або юридичними особами на власний розсуд будь–яких заходів, які віднесені до оперативно–розшукової діяльності, порушує не лише законодавче положення, а й конституційні права і свободи людини і громадянина».

Доведiть, що Президент щось говорив

Тож, за логікою конституційної Феміди, можна вважати, що Леонід Данилович нічого такого про те, щоб журналіста Георгія Гонгадзе «вивезли кудись до Чечні та залишили без штанів», ніби й не говорив... А якщо й говорив щось таке, то ті, хто записував його слова, порушували конституційні права людини і громадянина Леоніда Кучми! Байдуже, що на той момент він обіймав найвищу державну посаду в країні і був гарантом Конституції.

Логіка суду тим більш дивна, що відтепер можна поставити під сумнів, наприклад, відео рядових громадян, зняте мобілкою, на якому зафіксовано злочин. Грабіжник чи вбивця може доводити, що то не є доказ, бо знімали його дії не оперативники і не за законом! Так само доказом можна не визнавати відео з камер відеоспостереження банків та магазинів під час їх пограбування.

Натомість адвокати Кучми — Віктор Петруненко і Сергій Ульянов — одразу відреагували на рішення КСУ винятково позитивно й заявили, що «записи Мельниченка не тільки незаконні за юридичною природою, а й сфальсифіковані за своїм змістом». «Треба встановити, хто і яким чином робив записи, хто здійснював їх обробку, монтаж і фальсифікацію, хто визначав зміст фальсифікованих записів, і час, і спосіб їх оприлюднення. Саме це має бути досліджено правоохоронними органами, — вважають адвокати. — Для нас, як юристів, від самого початку було очевидним, що ці записи не є доказами, на яких може ґрунтуватися звинувачення другого Президента України. Після рішення Конституційного суду від 20 жовтня 2011 року цей факт став беззастережним».

Виходячи з цього, можна констатувати, що справа Кучми, з якою досі ознайомлюється його захист, може бути й не передана до суду. На восьмому місяці досудового слідства справа розвалюється, а самому Леоніду Даниловичу, очевидно, скасують неприємну для нього підписку про невиїзд. Щоправда, адвокат Мельниченка Микола Неділько сподівається, що плівки його клієнта все ж таки можна буде використати в суді у справі про вбивство Гонгадзе.