Чисте, як «зорi небеснi»

26.08.2011
Чисте, як «зорi небеснi»

Культурно–архітектурний центр перетворить Пересопницю на туристичний осередок. (Фото з сайту vslovo.com.ua.)

Орієнтовно у 1838 році видатний український і російський філолог–славіст Осип Бодянський, який працював у Московському університеті, дорогою у закордонне відрядження заїхав до Переяслава. У бібліотеці місцевої духовної семінарії він натрапив на неймовірної краси манускрипт, що привернув увагу вченого своєю мовою. Пізніше у листі до свого колеги він охарактеризує її як південноруську — чисту, «як зорі небесні». На одному з аркушів Осип Бодянський прочитав напис, датований 17 квітня 1701 року, що манускрипт привіз до Переяслава «ясновельможний пан Іоанн Мазепа» та подарував його Переяславському собору. Про дивовижний манускрипт учений згодом напише у «Журнал Министерства народного просвещения», відкривши світові так зване Пересопницьке Євангеліє, раритет, на якому сьогодні присягають Президенти України. Одна з найвизначніших пам’яток староукраїнської мови й літератури та своєрідний символ України пережила вже майже півтисячоліття — цьогоріч ми святкуємо 450–річчя пам’ятки.

 

Як святкування почали...

2011 рік був проголошений роком Пересопницького Євангелія в Україні на державному рівні. Марафон урочистостей розпочався ще 13 квітня: передача Пересопницького Євангелія Національному університету «Острозька академія» відкрила рік цієї книги. Тоді ж відбулася і презентація монети «Пересопницьке Євангеліє», спеціально випущеної Монетним двором Національного банку України.

Нагадаємо, що у рамках ювілейних заходів у липні за ініціативою директора видавничого дому «АДЕФ–Україна» Ігоря Шпака розпочалося електронне переписування Пересопницького Євангелія. Тільки за першу добу до акції долучилися близько 300 користувачів. Переписування книги за допомогою новітніх технологій триває і досі. «На сьогоднішній день на сайті зареєструвалося уже більше тисячі користувачів. Маємо вже 500 рядків переписаного тексту. Дуже хотілося б закінчити акцію до ювілею, проте, на жаль, я думаю, ми не встигнемо це зробити», — розповів «УМ» начальник відділу додрукарської підготовки видавничого дому «АДЕФ–Україна» Руслан Кобись.

Проте найграндіозніші заходи з нагоди ювілею заплановані на кінець літа — початок осені, адже конкретна дата ювілею Євангелія — 29 серпня.

...Так його і проведуть

Упродовж 27—29 серпня на Рівненщині відбувається І Міжнародний фестиваль духовної музики «Блага вість Пересопниці», у якому візьмуть участь провідні хорові колективи з шести країн Європи. Серед запрошених гостей хор ім. С. Рахманінова з Росії, жіночий хор iз Білорусі, Дамська хорова формація «Містика» з Болгарії, студентська капела сербського університету м. Ниш, польський хор «Відимо». Україну на фестивалі представлятиме Муніципальна академічна чоловіча хорова капела ім. Л. Ревуцького, капела «Орея» з Житомира, хор «Оранта» з Луцька, а також найкращі хори Рівного і хор «Воскресіння».

«Ідея фестивалю полягає в тому, аби зібрати на одній сцені музичні колективи різних православних народів. Тому і форма заходу не передбачає конкурсної основи. Кожен колектив наділений правом двох виступів. Основна частина заходу проходитиме в органному залі Рівненської обласної філармонії. З метою залучити якомога більшу аудиторію виступи заплановані також і в районних центрах області — гостей зустрічатимуть Дубно, Острог, Костопіль, Гоща, Млинів, Корець, Здолбунів. Завершення фестивалю увінчає гала–концерт, який відбудеться 29 серпня. У фіналі гості побачать унікальне явище: вперше в Україні хор із трьохсот осіб виконає твір українського композитора Дмитра Бортнянського — похвальний гімн «Тебе, Бога, хвалимо», також лунатиме композиція «Многоліття» у виконанні всіх запрошених країн», — розповів «УМ» директор Рівненської обласної філармонії Олександр Тарасенко.

«28 серпня у другому відділі в органному залі Рівненської філармонії ми даватимемо сольний концерт тривалістю 40 хвилин. Прозвучать деякі твори із нашого «золотого фонду», а також нові підготовлені твори. Наш колектив виконуватиме духовну музику — старовинні кантати композиторів різних епох, різних стилів. Ми дуже зацікавлені взяти участь у цьо­му фестивалі, адже це перший в Україні фестиваль духовної музики», — наголошує художній керівник та головний диригент Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім. Л. Ревуцького Юрій Курач.

Святкування ювілею триватиме і восени. 21 жовтня у Рівненському обласному краєзнавчому музеї пройде Міжнародна конференція, присвячена Пересопницькому Євангелію. «Почнеться конференція у нашому музеї, а продовжиться у культурно–археологічному центрі «Пересопниця». У ході конференції розглядатимуть питання, пов’язані з історією книги, витоками її створення, мандрівками рукопису. Дослідники з усієї України вже підготували збірник матеріалів, який містить понад 30 статей, присвячених Євангелію», — повідомив «УМ» директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр Булига.

Туристичний фенікс

Відновлення колись такого знаного княжого міста Пересопниці впродовж ювілейного року йшло на повну силу. І вже 29 серпня поважні гості, жителі села і туристи зможуть завітати на урочисте відкриття культурно–археологічного центру «Пересопниця» — комплексу музейних та історичних цінностей. Будівельні роботи на об’єкті розпочалися з травня цього року. «У рамках святкування ювілею Пересопницького Євангелія, відповідно до указу Президента України та постанови Верховної Ради, вирішено збудувати культурно–археологічний центр та низку інших архітектурних пам’яток. Ідея виникла ще минулого року, проекти почали розробляти в лютому. Процес роботи над планами та ідеями проходив дуже швидко, оскільки хотіли встигнути відкрити будівлю до річниці. Сама структура центру нестандартна і виконує як музейні, так і символічні функції. Вона має ступінчастий характер: спочатку йде цокольний поверх, над ним — менший перший поверх, а посеред будівлі височить вежа, де знаходитиметься копія Пересопницького Євангелія, над якою буде багато вільного простору. У музейній частині розміщуватимуться архітектурні артефакти, знайдені на території Пересопниці», — розповів «УМ» головний архітектор Рівненщини Олександр Карачанський.

Біля новоствореного центру також буде організовано постійно відкритий археологічний комплекс, куди зможуть приїздити археологи з усієї України для проведення досліджень і пошукових робіт. Окрім цього, на території пам’ятного пантеону побудували так званий «Княжий двір» — експозицію під відкритим небом, яка відтворює побут місцевих жителів Х—ХІІ століть. Зводити будиночки зі зрубу за ескізами тієї епохи до Пересопниці запрошували народних майстрів з Дубровицького, Рокитнівського та Володимирецького районів Рівненської області. До того ж у день ювілею буде відкрито туристичний маршрут, який об’єднає копії усіх реконструйо­ваних старовинних будівель — фрагментів оборонних споруд, садиб часів Київської Русі, частоколів.

«Наразі практично всі роботи з будівництва центру завершено. Ми сподіваємося, що зведений культурний заклад житиме далі, повноцінно функціонуватиме і перетворить Пересопницю на популярний туристичний осередок, адже тут знаходиться чимала кількість архітектурних творінь минулого», — наголошує Олександр Карачанський.

На серпневі урочистості влада запросила всіх українських, а також нинішніх російського, білоруського, болгарського та сербського президентів.

 

ДОВІДКА «УМ»

Княжою волею — крізь тернисті дороги

Появі Пересопницького Євангелія сприяли волинські князі: Анастасія Юріївна Заславська (Гольшанська–Дубровицька), її зять Іван Федорович Чорторийський та дочка Ганна Кузьмівна Чорторийська. Згідно з припискою в рукописі, над перекладом Євангелія упродовж п’яти років (1556—1561) працювали син протопопа Михайло Василевич та архімандрит Пречистенського монастиря Григорій у селі Двірці й місті Пересопниці, що на Рівненщині.

Подальша історія мандрування книги терниста та інтригуюча. Після зруйнування Пречистенського монастиря її доля тривалий час була невідома. Аж через півтораста років — у 1701 році — її подарував Переяславському єпископському престолу гетьман Іван Мазепа. Згодом пам’ятка опинилася в бібліотеці Переяславської семінарії. 1862 року духовну семінарію перевели до Полтави — туди ж і помандрувало видання. На початку ХХ століття рукопис було передано до Полтавського давньосховища, де чимало видатних літературознавців займалися його дослідженням. Під час Другої світової війни Пересопницьке Євангеліє евакуювали разом з іншими цінними експонатами до Уфи. По завершеннi воєнних дій його передали до Києво–Печерської лаври. Із 1947 року книга перебуває у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Пересопницьке Євангеліє важить більше 9 кілограмів, писане пізнім статутом на пергаменті форматом 380х240 мм і складається з 482 аркушів. Із 1991 року на цій легендарній книзі присягають під час інавгурації усі президенти України. Цікавим є той факт, що Леонід Кравчук започаткував традицію присягатися саме на закритій книзі, аби не забувати про виявлення честі і поваги до такого раритету.

  • «Це напад на нашу історію»

    На заяву Об’єднання рідновірів України щодо руйнування в центрі Києва скульптури давньослов’янського бога Світовида міліція досі не дала ніякої відповіді. Про це в понеділок на прес­конференції повідомила засновниця Об’єднання рідновірів, релігієзнавець Галина Лозко. Пасивність правоохоронців наштовхує на думку, що кримінальної справи, най­імовірніше, не буде й злочинцям знову все зійде з рук. «Скульптура стояла навпроти будівлі Головного управління МВС у Києві, відтак камери відеоспостереження мали б зафіксувати зловмисників, — каже Галина Лозко. — Але складається враження, що винних і не збираються шукати. Цей та подібні факти спонукають до логічних висновків — відсутність покарання за злочин тягне за собою нові злочини». >>

  • Обкрадають навіть мертвих

    Пішов третій рік, відколи з київського цвинтаря «Берківці» було викрадено монумент з могили мого чоловіка, заслуженого тренера України Володимира Нагорного. Пам’ятник роботи народного художника України Юлія Сінькевича був занесений до Державного реєстру «Культурні цінності України» та простояв на цвинтарі 30 років і 5 місяців. >>

  • Історія однієї синагоги

    До наших днів у Львові збереглося лише дві синагоги, хоча до Другої світової війни в місті їх було аж понад чотири десятки. Лише одна з тих, що вціліли, діюча — «Бейт Аарон ве Ісраель». Про цю синагогу відомо практично всім городянам, вона розташована на вулиці Братів Міхновських у привокзальному районі. А ось про колишню хасидську синагогу, що стоїть майже в центрі Львова, мало хто знає. Зараз пам’ятка архітектури опинилася під загрозою, адже в кількох кроках від неї розпочали масштабне сучасне будівництво. >>

  • Помолімось, брати мої

    Середньовічна дерев’яна церква Святого Юра — одна з найстаріших у Дрогобичі будівель. Коли на цьому місці тільки–но почав зароджуватись солеварний завод, неподалік поселилися і перші мешканці нового району. З часом українці звели храм, в стінах якого не було жодного цвяха. >>

  • «Божественна» стратегія

    Це ще один приклад сміливої і грубої афери, типової для нашої країни, коли зацікавлена група людей створює фіктивну фірму або ж таку, справжні задачі якої далекі від заявлених, і під патронатом найвищих державних чиновників розкрадає землі, бю­джетні кошти, історичні пам’ятки. Пролобійований Московським патріархатом проект «музей Десятинної церкви», за задумом, мусив стати юридичним прикриттям для зведення на місці руїн церкви князя Володимира сучасного собору УПЦ МП iз подальшим захопленням заповідної Старокиївської гори і розбудовою тут грандіозного монастиря та іконописної школи. Найвища амбіція — «приватизувати» сакральне місце, яке зараз є пам’яткою національного значення.

    Складається враження, що хтось сильний і впливовий підганяє батогом виконавців. За інформацією світських співробітників музею, його церковне керівництво говорило, що на «об’єкт» днями вже заїде будівельна техніка. «Об’єкт» — це законсервовані археологами руїни фундаменту Десятинної церкви. >>

  • «Ми змушені правити служби в пітьмі»

    На вулиці Степана Бандери, 10, у Львові стоїть величний костел. Саме сюди львів’яни та гості міста приходять послухати музику органа — одного з найцінніших у Європі. Сама споруда вже давно потребує реставрації, адже зведена на початку XVII століття і за своє існування пережила чимало трагічних подій. Зараз з однієї сторони будівля огороджена смугастою стрічкою, на якій висить попередження: «Обережно! Падає каміння». Поруч — табличка «Пам’ятка архітектури». З приходом «совєтів» костел закрили, а в 80–х роках тут відкрили Будинок органної та камерної музики. З часів Незалежності римо–католицька громада просить владу віддати костел у користування віруючим, проте наразі прихожани мають змогу лише зрідка правити у храмі. Тисяча прихожан костелу святої Марії Магдалини змушена приходити на богослужіння о восьмій ранку і вже за годину розходитись.

    Конфлікт триває роками, а релігійна громада впевнена — щодо них ведеться цілеспрямована дискримінація. >>