Незалежнiсть: яка вона? Постiйно ставлю собі це запитання, як i постiйно уточнюю вiдповiдi на нього. Незалежнiсть, воля, свобода — поняття фiлософськi, первiснi, тобто такi, якi не визначаються через iншi, вони, як аксiоми в геометрiї, приймаються без доведення, бо людина народжується, щоб бути вiльною, незалежною. Незалежнiсть усвiдомлюється i пiзнається через порiвняння її з її антиподом — залежнiстю. Конкретизацiя поняття проста i зрозумiла: проголосивши незалежнiсть своєї держави, український народ звiльнився вiд Сибiру, Мордовiї, Соловкiв, Колими та iнших невiльницьких мiсць. Ми також позбулися примусової служби у чужих армiях та необхiдностi воювати за чужi iнтереси. Ми звiльнилися вiд нацiонального гнiту, вiд знущань i безневинних жертв, вiд рiзного виду репресiй. Проголошенням незалежностi ми вибороли невiд’ємне право самостiйно розпоряджатися своїми нацiональними надбаннями та вирiшувати свої проблеми.
Поступово переконуємося, що для держави i народу немає нiчого дорожчого, анiж бути вiльними, незалежними. Історiя людства засвiдчила, що, як правило, незалежнiсть виборюється народами й нацiями в запеклiй боротьбi з поневолювачами.
Україна, як й iншi республiки, що входили до складу наддержави, домоглася статусу незалежної держави без збройної боротьби — за задумом Всевишнього український народ без краплi кровi отримав велику перемогу, що стала доленосною. Факт здобуття незалежностi без збройної боротьби викликав у свiдомостi спiввiтчизникiв ейфорiйнi почуття та водночас вiдвернув їхню увагу вiд реальної оцiнки подiї, що вiдбулася 24 серпня 1991 року в сесiйнiй залi ВР о 18–й годинi.
Саме тому з’явилася потреба в проведеннi референдуму, яким народ пiдтвердив своє нестримне бажання жити у своїй незалежнiй державi.
Проте антиукраїнськi сили й далi проводили полiтику применшення значення подiй 24 серпня та 1 грудня. Пам’ятаємо намагання лiвих залишати «видатними» днi 7—8 листопада, 1—2 травня, намагання вiдзначати рiчницi утворення партiї бiльшовикiв, комсомолу. Нi Л. Кравчук, нi Л. Кучма не запам’яталися тим, що вони намагалися утвердити 24 серпня як День найвеличнiшого свята українського народу, як День визволення з–пiд вiковiчної залежностi вiд царської, затим вiд бiльшовицької Росiї. Не має такого бажання i нинiшній Президент, про що засвiдчує факт вiдзначення 20–рiччя Незалежностi без параду. Мене та моїх однодумцiв не дуже засмутило таке рiшення влади, i зовсiм не через те, що в держави немає грошей на проведення параду, нi, адже не було тiєї армiї, яка виборювала б незалежнiсть, а новостворена ще не пройнялася духом патрiотизму.
Ми, нацiонально свiдомi українцi, глибоко переконанi, що 24 серпня стане Днем усвiдомлення нашої незборимої любовi до нашої неньки України, Днем подальшої згуртованостi i вiри в те, що ми переборемо всi незгоди i таки побудуємо Українську Україну як «сiм’ю велику, сiм’ю вольну, нову», яку заповiв наш Поет.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
