Газовий банкет олігархів

      Як відомо, будь-який солідний банкет обов'язково завершується грандіозною бійкою. Нині банкет українських олігархів підходить до завершення. Із кожним днем це відчувається щораз сильніше, оскільки наша країна невпинно наближається до президентських виборів. І тому саме зараз на очах народу розігралася завершальна бійка фінансово-політичних груп за власні мільярдні статки.

      Так звані олігархи зійшлися лоб у лоб з державою, аби на кілька років вперед продовжити собі унікальні привілеї — отримувати надприбутки від бізнесу у сфері вітчизняної важкої промисловості. Виявилося, що для цього їм потрібна якась дещиця: не платити за природний газ згідно з державними стандартами.

      З першого червня національний енергетичний оператор НАК «Нафтогаз України» запропонував Національній комісії регулювання електроенергетики збільшити тариф на поставку газу промисловим споживачам з 315 до 345 грн. за 1000 куб. м. А ще наприкінці минулого року «Нафтогаз» надав НКРЕ, Кабінету Міністрів України і Міністерству економіки обгрунтування і програму поетапного підвищення тарифу на енергоносій. Проте з боку промислових лобістів залунали обурені голоси...

Як було

      Численні підприємства металургії та коксохімії завжди були гордістю України. Наш метал завжди був знаним на весь світ. Проте від часу приватизації у нашій державі український метал почав тішити око та кишеню спочатку бізнесменів, а далі — просто олігархів. Фактично, підприємства металургії привабили бізнесменів своєю дешевою робочою силою і... дешевими енергоносіями. Мало хто сьогодні згадає «золоті» 90-ті рр., коли кілька сотень газотрейдерів реалізовували неповторні схеми у ланцюжку «газ-метал-валюта». Але на зміну «золотим» прийшли «робочі» будні, і лафа добігала кінця.

      З початку ХХІ століття Україна, коли у прем'єрському кабінеті працював Віктор Ющенко, розпочала наводити лад в енергетичній галузі. Усі пам'ятають історичні дебати паливного віце-прем'єра Тимошенко і її запеклого противника Григорія Суркіса. Щоправда, у той час у тіні і за межами публічної уваги залишалися «донецькі» власники металургійних і коксохімічних комбінатів, які є головними споживачами природного газу. Саме тоді було покладено початок інтеграції України у світову енергетичну систему. Настав час, як колись вдало було сформульовано у телеролику Народного руху України, коли були «потрібні зміни». Тільки це могло врятувати виснажену економіку країни від подальшого витискування з неї валюти, яку заробляли на використанні дешевих енергоносіїв. «Необхідність лібералізації цін на енергоносії продиктована прагненням стимулювати реальну конкурентоспроможність українських виробників, передусім за рахунок підвищення якості вітчизняної продукції, а не лише експлуатації дешевих енергоносіїв і робочої сили. Тому наразі ми повинні проводити політику підвищення цін на газ та інші енергоресурси», — прокоментував ситуацію перший заступник лідера блоку «Наша Україна» Юрій Костенко.

      Адже «секретом Полішинеля» є те, що практично всі олігархічні фінансово-політичні групи заробили свої мільярди на тому, що продавали за кордон дорогу продукцію металургійних заводів, яка виробляється за допомогою енергоресурсів. У 100 відсотках випадків власники заводів обирали не вітрову чи сонячну енергію, а цілком реальний і легкодоступний природний газ, який на перших порах був аж занадто дешевим. До пори до часу їм вдавалося зберігати статус-кво у цьому питанні і збирати «вершки», але в останні роки стало зрозуміло, що більше держава «присосок» терпіти не зможе і не буде. «Газовий банкет» української олігархії відверто затягнувся і почав загрожувати фундаменту енергетичної безпеки країни.

Як є

      Згідно з офіційною позицією державної компанії «Нафтогаз України», звернення до НКРЕ про підвищення ціни було зумовлено об'єктивними причинами. Насамперед, продовження державної політики фактичного субсидіювання промислових споживачів газу призвело б до збільшення втрат. Якщо протягом другого півріччя цього року ціна залишиться на рівні, встановленому НКРЕ, — 315 грн. за 1000 куб. м — і не буде збільшена до 345 грн., то у 2004 р. «Нафтогаз України» зазнає збитків на більш ніж півмільярда гривень (0,645 млрд.). І це лише від поставок газу промисловим споживачам. Якщо додати ще втрати від споживання газу населенням, бюджетними організаціями і теплокомуненерго, то сума зросте до фантастичної — 0,84 млрд. грн. «Нафтогазу України» не позаздриш. Нарешті, докиньте на шальки терезів ще два аспекти. По-перше, цього року компанія зобов'язана заплатити в бюджет як компенсацію податкових боргів 537 млн. грн., а також виплатити державі 50 млн. грн. дивідендів за 2003 рік. По-друге, для підтримки у робочому стані сотні кілометрів газопроводів нафтогазова компанія витрачає щороку 250 млн. доларів, а для здійснення серйозної модернізаційної роботи всієї газової системи України необхідно майже 1 млрд. доларів.

      Тому підвищення ціни — це не питання прибутків, це питання порятунку від збитків. Адже, як бачимо, усі проблеми лягають на плечі державної компанії, а це позначиться на бюджеті країни. От якби приватно-олігархічному капіталу загрожували такі збитки, то покупці не встигли б і озирнутися, як платили би вдвічі більшу ціну. Зернова криза-2003 та бензинова-2004 стали яскравим свідченням цього. А от коли збитків зазнає держава — то це, виходить, нормально.

      У своєму прагненні продовжити «газовий банкет» металургійні лобісти активно відстоювали тезу, що вслід за промисловиками підвищення ціни на газ торкнеться населення та бюджетної сфери. Скоріше за все, у такий спосіб вони намагалися взагалі припинити підвищення ціни на газ в Україні. Навіть Президенту Кучмі довелося втрутитися і заявити, що для населення ціна залишиться стабільною. Керівництво «Нафтогазу» також було змушене двічі заявляти про те, що люди будуть отримувати газ і тепло за нинішньою ціною. Водночас власники промислових підприємств «забували» поділитися з громадськістю іншим беззаперечним фактом: зростання ціни на газ в Україні зумовлений і всесвітньою тенденцією подорожчання енергоносіїв. До травневої бензинової кризи було ще півроку, а ціна на туркменський газ уже з січня 2004 р. кожного місяця зростала на 2-4 відсотки.

      У ході «дискусії» навколо підвищення ціни на газ, яку закрутили власники та лобісти важких промислових підприємств, коментарі експертів звели нанівець їхні «аргументи». Одним із головних «коників» промисловців була заява, що пiдвищення тарифу на газ викличе ріст ціни на продукцію — удвічі! Однак віце-президент Української спілки промисловців та підприємців Олексій Кучеренко виявився чеснішим: «Не треба бути професором економіки, щоб зрозуміти головне. Якщо ціна на газ зросте на 10—20 відсотків, то вартість кінцевої продукції зросте аж на 5—10 відсотків. І нічим не можна пояснити збільшення ціни металургів у 2 рази».

      Інше питання, яке порушили експерти, стосувалося безпосередньо промисловиків. Виявляється, Україна посідає шосте місце у світі за обсягами споживання природного газу. 45% усіх енергоносіїв — це газ. Тоді як у світі цей показник складає лише 24%, а в Європі — 21%. Позиція експертів однозначна: українська промисловість працює з використанням надзвичайно неефективних енергетичних технологій. Власне, замість того, щоб «вимивати» протягом багатьох років зароблену валюту в офшорні зони, власникам підприємств металургії, коксохімії, важкого машинобудування слід було потурбуватися про запровадження нових економних технологій.

Як буде

      Газова промисловість України тримається і залежить від системи продажу природного газу. Тому, зважаючи на спробу олігархів завадити змінити тариф на газ та вчинити переполох у газовому господарстві, закрадається думка, що критична ситуація створюється навмисне з метою дестабілізації сфери підтримки життєдіяльності трубопровідної мережі. Наслідком цього може бути цілком реальний зрив поставок газу в країни Європи. І цим вкотре буде підірвано імідж України у світовому співтоваристві. Тому нині дуже актуальним є питання, чиї iнтереси переможуть: національні чи вузькокланові? Адже, як влучно зауважив у приватній бесіді один із політиків: ненаситна олігархічна душа прагне продовження газового банкету.

Василь НЕЧИПОРУК.