Наша піч — фортеця міцна

15.03.2011
Наша піч — фортеця міцна

В Окружному адміністративному суді Києва триває розгляд справи за позовом Наталії Вітренко. Керівник Прогресивної соціалістичної партії України оскаржує указ, яким свого часу Президент Віктор Ющенко вшанував борців за українську незалежність.

Якщо попередні засідання відбувалися з аншлагом і перевагою присутності представників проукраїнських сил (нагадаємо, на заклик «УМ» відстояти честь борців відгукнулося більше 500 небайдужих громадян), то засідання минулої п’ятниці вкрай засмутило. На суд прийшло тільки п’ятеро людей зі сторони відповідача: правозахисник Іван Макар, адвокат Степана Бандери–молодшого Роман Орєхов, нащадок бійців УПА Олесь Гриб, дочка президента УГВР Наталя Осьмак та ще одна активна читачка «України молодої». Не хотів пропускати це засідання Юрій Шухевич, але рідні порадили не їхати цього разу до Києва, бо такі поїздки для нього дуже втомливі. Пан Юрій був на постійному телефонному зв’язку з Орєховим.

Натомість Вітренко й «компанія» підготувалися: привели групу підтримки — агресивних тітоньок, які раз по раз коментували судовий процес і вступали в перепалки з опонентами.

Нагадаємо, суддівська колегія розглядає справу вже по суті. Слово мала лідерка ПСПУ, і скористалася ним сповна. «Загалом Вітренко надавала пояснення протягом сімох годин (якщо врахувати ще й минуле засідання), — ділиться враженнями Роман Орєхов. — Слухати це нестерпно, але мусимо триматися, бо суд зайняв позицію: вислухаєте ви — вислухають вас».

Наталя Вітренко вирішила брати «ізмором» і «спецефектами»: у яких тільки гріхах не звинувачувала українських націоналістів! Сторона ПСПУ приписала їм всі злочини нацистів (далі йшли жахливі подробиці катувань немовлят і списки загиблих). Нібито винні українці й у трагедії Голокосту та винищенні євреїв у Бабиному Яру. Згадувалася і Волинська трагедія, і білоруські ветерани–партизани, «яким тепер Вітренко в очі не може дивитися». Двічі Наталія Михайлівна намагалася заплакати. Загалом зачитала 217 аркушів тексту — витримати це було надскладним завданням.

Виступала, щоправда, Вітренко не сама: на суд запросили представника позивача — російського історика, директора фонду «Історична пам’ять» Олександра Дюкова. Цей пан уже давно вивчає діяльність ОУН та УПА. І хоча і має певну заангажованість (слід зважати на російське громадянство історика), але надії Вітренко виправдати не зміг. Очевидно, позивачка не встигла поговорити з Дюковим перед судом (він щойно прилетів із Москви і з’явився вже після початку засідання), тож він не знав чітко, у чому саме полягає предмет позову. Відтак, відповідаючи на запитання Романа Орєхова, Дюков від імені позивача визнав, що і ОУН і УПА таки боролися за створення незалежної самостійної держави. Цим самим Олександр Решедеувич спростував цілу низку тверджень самої Вітренко, яка не вважає упівців борцями за Українську державу.

Цікаво, що сам Дюков був вражений тим, що в судовому процесі задіяні нащадки гарно відомих для нього як для історика людей — дочка президента Української головної визвольної ради Наталя Осьмак, син останнього командира УПА Василя Кука — пан Юрій, а також Юрій Шухевич.

На цьому виступ позивача завершено. У засіданні оголошено перерву до 15 квітня. Надалі планують заслухати представників відповідача та надати право для виступу третім особам. Тепер черга виступати представникам проукраїнських сил.

Є певне занепокоєння. Прикро, що жоден відомий український адвокат досі не зголосився захищати борців за незалежність у суді, а оборону за українців тримає громадянин Росії Орєхов. Йому ж доводиться вислуховувати виснажливі лекції Вітренко, тоді як українські патріоти «лежать на печі». Роман Орєхов, щоправда, здаватися не збирається і на ситуацію дивиться по–філософськи: «Крапля точить камінь не силою, а частим падінням. Тож і ми — я певний — щирою працею ще своє докажемо».