ПЕНЯйте на себе, або З речами на вихiд

Ледь устигли українці відбитися від Податкового кодексу, як влада готує черговий сюрприз. І зачепить він інтереси значно ширших верств населення, адже всі ми десь живемо, платимо за «комуналку» й мріємо про покращення житлових умов. Влада зараз активно торпедує розгляд парламентом до кінця року Житлового кодексу, ухваленого в першому читанні ще рік тому. Втім спірні питання, які тоді найбільше обурили громадськість, так нікуди з нього й не зникли.

Держава, яка не здатна забезпечити достойного рівня життя своїм громадянам, ніяк не може позбутися колекторських замашок. Відтак за прострочені комунальні платежі вона має намір запровадити пеню — 0,1% за кожен день. За офіційними підрахунками, вчасно не сплачує за «комуналку» 10% населення. Причому половина з них — цілком заможні люди. Чи стане для них пеня в розмірі 0,1% стимулом бігти з квитанціями до ощадкаси — боюся, що ні. А от по тих, хто не мав змоги стояти в черзі, щоб сплатити вчасно, кому затримали зарплату чи пенсію, хто потрапив до лікарні й просто не зміг розрахуватися за «комуналку», це вдарить у першу чергу.

«Така пеня існувала й раніше, але в 1996 році була скасована, — розповів учора на пресконференції директор аналітикодослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. — Скасували її тоді з формулюванням, що пеню повернуть, якщо не буде затримок із виплатами зарплат і пенсій. Але уряд не виконав своїх зобов’язань. На перше число цього місяця заборгованість тільки із зарплат становить 1,3 мільярда. До того ж пеню повертають, збільшивши її в 10 разів! Я для цього не бачу жодних підстав».

«Потурбувалися» народні обранці про нас із вами і в 129-й статті, де йдеться про примусове виселення з житла, придбаного в кредит. «Замість того, щоб цю проблему вирішити, Житловий кодекс її навпаки загострює, — каже пан Сергієнко. — Є ж чимало форс-мажорних ситуацій (економічна криза, сімейні обставини — розлучення, втрата роботи, смерть позичальника), коли людина не може виплачувати кредит. То що, її викидати на вулицю? Припустимо, ми погодилися розійтися з банком і повертаємося на нульовий варіант. В ідеалі це мало б виглядати так: я віддаю вам квартиру, а ви мені повертаєте всі гроші, які я вже виплатив разом із відсотками. Але ж насправді зазвичай буває так, що позичальник втрачає і квартиру, й гроші. Я веду до того, що ця стаття не розписана детально».

Не менше суперечностей у статті, де йдеться про виселення мешканців iз «хрущовок». Якщо раніше для знесення будинку потрібна була згода 70—90% мешканців, то новий кодекс дозволить відселення, навіть якщо 90% проти. Те, що при цьому мешканців намагатимуться «нагріти», навіть сумнівів не викликає. Як? Наприклад, відселивши з центру міста на околицю, де житло дешевше, або сплативши вартість житла не за комерційними розцінками, а за середньостатистичними — щось на зразок середньої температури по лікарні. «Здоровий глузд нам підказує, що будь-яка людина погодиться переїхати в нову квартиру, якщо вона буде більша, красивіша, — додає пан Сергієнко. — Але знову ж таки в кодексі не розписано, що значить отримати житло для переселення: чи це будуть голі стіни, чи це будуть стіни зi шпалерами, та ще й такими, які подобаються саме вам».

Народний депутат із «Нашої України» Зиновій Шкутяк зазначає: «ЖК лише відкриває ворота, а далі мають розробляти закони, які деталізують конкретні статті кодексу». Він же прогнозує, що навряд чи Рада розгляне кодекс у другому читанні до кінця року. Швидше за все, це буде «домашнє завдання» депутатам на 2011 рік.

ЧЕРГА

«Довжина квартирної черги сьогодні в Україні становить 73 роки, — каже Олександр Сергієнко. — А український чоловік живе в середньому 63 роки, жінка — 73. Тобто якщо дівчинка, яка тільки народилася, стане на чергу, то під кінець свого життя вона має шанс отримати квартиру від держави. Тому про стару радянську чергу треба забути. Це ілюзія. Конституція передбачає, що держава має забезпечити можливість людині купити, збудувати або винайняти житло. І тільки незахищені верстви населення можуть розраховувати на отримання безкоштовного помешкання».