Татусю, я скучив!

09.11.2010

Коли з однієї із полтавських шкіл–інтернатів зник 14–річний вихованець, педагоги та керівництво закладу одразу забили на сполох. Тож подальші пошуки зниклого продовжували співробітники Ленінського райвідділу міліції Полтави. Останні діяли за звичною для подібних випадків схемою, обстежуючи інтернет–клуби, торгово–розважальні центри та інші «точки» підліткового релаксу, а також вокзали. Більш ніж нетрадиційно повівся лише сам хлопець, вирушивши з обласного центру до міста Комсомольська, де живе його батько, пішки...

Мандрівка тривала п’ять днів. Зрештою, подолавши майже 130 кілометрів (!), підліток зустрівся з татусем, який і повідомив міліціонерам, що із сином усе гаразд. За словами юного мандрівника, під час тієї подорожі на своїх двох ледь не через пів­області він ночував у покинутих сільських хатах, а харчувався за гроші, виручені за знайдений металобрухт... Чи так це було насправді? Принаймні зовсім не «показушна» втома хлопця і мозолі на ногах засвідчують реальність багатокілометрового «марш–кидка».

Наважитися на нього підлітка змусило нібито тільки те, що він «дуже скучив» за батьком. Хоча останній і навідувався до сина в Полтаву, де той перебуває у школі–інтернаті вже другий рік, доки остаточно не вирішилося питання про встановлення над ним опіки. Як повідомили вчора власкору «УМ» у відділі зв’язків із громадськістю обласної міліції, батько якраз і клопочеться про те, щоб жити разом із сином. Однак поки що хлопець повернувся до інтернату й пообіцяв татові й педагогам, що більше не тікатиме звідти ні пішки, ні «на колесах».