Стіни робочого кабінету Дмитра Гнатюка в Національній опері прикрашають ікона Божої Матері, афіші його закордонних гастролей, картини з видами Сорочинського ярмарку та українських пейзажів, а також портрет Івана Паторжинського. «Це мій Учитель, — з повагою каже Дмитро Михайлович. — Мені страшенно пощастило, що я вчився в цього неперевершеного артиста. Це був і режисер, і актор, і неповторний співак: кращий Карась, кращий Тарас Бульба. Він умів створити навкруг свого героя дивовижну неповторну ауру». Сьогодні Дмитро Гнатюк уже й сам Учитель. І сам навчає молодих артистів «розкривати вокальний образ, бо дуже рідко є співаки, які вміють це робити». У те, що Дмитру Михайловичу 85 років, відмовляєшся вірити. Це бадьорий чоловік, сповнений планів і задумів. Щоправда, вже як театральний режисер. А ще артисту дуже болить доля України. Про все це — наша розмова.