Номер 134 за 23.07.2010
ПОШУК
Розширений пошук
Республіка Крим  Херсонська  Запорізька  Донецька Луганська Дніпропетровська Харківська Миколаївська Одеська Кіровоградська   Полтавська Сумська Черкаська Чернігівська Київська   Вінницька Житомирська   Рівненська Хмельницька   Тернопільська Чернівецька Івано-Франківська Львівська Волинська Закарпатська
МЕНЮ
Архів
Про “УМ”
Реклама в “УМ"
Політична реклама в "УМ"
Передплата на “УМ”
Контактна інформація
Архів опитувань
Карта сайту
РОЗСИЛКА
Підписатися
Відписатися
ОПИТУВАННЯ
  За кого ви маєте намір голосувати на президентських виборах-2014?
Віталій Кличко
Юлія Тимошенко
Петро Порошенко
Арсеній Яценюк
Олег Тягнибок
Віктор Ющенко
Олег Ляшко
Сергій Тігіпко
Михайло Добкін
Ігор Марков
Петро Симоненко
інший представник колишньої опозиції
інший представник колишньої влади
ще не визначився
не піду на вибори
"проти всіх" / зіпсую бюлетень
Анатолій Гриценко
     

Єлизавета Бризгіна: Головне — не участь, а перемога
Донька олімпійських чемпіонів планує побити знаменитий рекорд Гріффіт–Джойнер і повторити батьківські досягнення якщо не в Лондоні–2012, то в Ріо–2016
Віталій МОХНАЧ   

Її батьки — Ольга та Віктор Бризгіни — уславлені радянські легкоатлети, які на двох здобули п’ять олімпійських нагород — чотири золоті й одну срібну. Левова частка олімпійського дорогоцінного металу, що лежить у сімейній скарбничці Бризгіних, завойована саме Ольгою Аркадіївною. А нещодавно вже 20–річна Єлизавета Бризгіна, донька спортивного сімейства, як дві краплі води схожа на маму, підхопила переможну естафету. На командному чемпіонаті Європи в норвезькому Бергені Ліза виборола «золото» на 200–метрівці. Це була її перша гучна вікторія на дорослих змаганнях. І саме ця перемога має стати точкою відліку для майбутніх олімпійських звершень Бризгіної–молодшої. Таку думку на церемонії нагородження найкращого спортсмена червня висловили й Лізин особистий наставник Володимир Федорець, і державний тренер з легкої атлетики Валерій Александров.

Про те, коли і як Єлизавета планує повторити батьківські подвиги, кореспондент «УМ» дізнався «з перших рук».

 

«Продемонструвала те, на що була готова»

— Єлизавето, перший же твій вагомий успіх на дорослих змаганнях приніс визнання з боку НОК. Як вважаєш, нагорода «найкращий спортсмен місяця» знайшла свого героя?

— Чесно кажучи, я трохи здивована, що з числа претендентів обрали саме мою кандидатуру. Можливо, це своєрідний аванс як наймолодшій із номінантів. Але скажу відверто: так сильно, як у Норвегії, я ще не бігла. У будь–якому разі мені приємно, що НОК відзначив нашу з тренером роботу.

— На тих змаганнях ти встановила нове особисте досягнення на 200–метрівці — 22,71 сек. Це був запланований результат чи несподіванка?

— З початку року ми активно готувалися до сезону, й було помітно, що мої результати і в бігу, і в силовій підготовці зростають. Тож продемонструвала те, на що була готова. Очевидно, трохи адреналіну додала й змагальна атмосфера.

— Цікаво, а світовий рекорд — 21,34 сек., встановлений на цій дистанцій у далекому 1988 році американкою Гріффіт–Джойнер, ти колись плануєш побити?

— Так, рекорд і справді високий. Проте ми з тренером максималісти, тому немає нічого неможливого. Ще тільки минулого року ми планували розміняти 23 секунди, а вже в цьому поставили мету — вибігти з 22 секунд.

Слід пам’ятати, що в легкій атлетиці мій вид вважається пізнім, де пік спортивної форми припадає на 25—26 років. А мені зараз лише 20. Тож попереду ще шість років, аби вдосконалити свої якості та проаналізувати допущені помилки.

— Відчуваєш, де твої головні проблеми?

— Працювати справді є над чим. Наразі ще не вистачає швидкості, особливо на старті. У мене відносно повільний старт — сто метрів, аби розбігтися, для мене замало.

— Керівники федерації казали, що вже давно від тебе чекали медалей. Чому так довго?

— До останнього часу постійно щось заважало. Спочатку я довго відновлювалася після запалення ахіллового сухожилка. А перед чемпіонатом світу сталася неприємність — порізала ногу. Тож постійно щось не складалося. Але цього року я себе оберігала, й нарешті вдалося виступити в повну силу.

«Батьківська слава не тисне, а підтримує»

— Скажи, а батьківські регалії не тиснуть на плечі?

— Ні. Такого роду запитання часто доводиться чути. Насправді батьки мене всіляко підтримують, приїжджають на тренувальні збори, дають професійні поради. Спілкуюся я з ними без жодної напруги, без тиску.

— Але ж хочеться бути, як мама чи тато, відомою й титулованою?

— Звісно, хочеться. У 16 років хотілося всього і зразу. Не думаю, що хтось скаже, ніби його влаштує четверте, третє, навіть друге місце. Всі мріють бути першими. У голові спортсмена закладено, що потрібно перемагати, отримувати нагороди.

Щоправда, з часом я зрозуміла, що так просто нічого не буває, медалі самі на шию не стрибають. Слід розуміти, що заввиграшки темношкірих бігунів не перемогти — потрібно «пахати». Я усвідомлюю, що зараз перебуваю лише на старті своєї довгої кар’єри. Для початку виграла командний чемпіонат Європи, далі — хочу достойно виступити на індивідуальному чемпіонаті Європи. Але вже зараз усі мої думки про Олімпіаду–2012.

— Виходить, що ти — максималіст?

— Спорт — це моє життя, в якому все рухається навколо спорту. Я добре усвідомлюю, що це не прогулянка, а важка праця, можливо, навіть зі шкодою для здоров’я. Тому, взявшись за справу, потрібно віддаватися їй сповна.

Був у мене шанс поїхати на Ігри 2008 року запасною в естафетній команді. Але ми з тренером вирішили залишитися вдома. Я не з тих, кому достатньо просто «засвітитися» на міжнародних змаганнях. Цей період я вже давно переросла. Тепер ми з тренером їздимо лише по медалі.

«Головне завдання чемпіона — контроль емоцій»

— Ти постійно кажеш «ми». Хто у твоїй команді?

— Наша команда — це я і тренер. Володимир Андрійович Федорець, з яким я зараз працюю, раніше привів моїх батьків до олімпійських вершин. Ми з ним — як одне ціле: разом обговорюємо всі життєві моменти, маємо довірчі стосунки. Він знає мене змалечку й цікавиться не лише моїми фізичними кондиціями. Для нього важливе й моє навчання в університеті, й моє здоров’я. Можна сказати, що в 13 років він для мене став другим батьком, коли я, переїхавши з Луганська до Київського вищого училища фізкультури, опинилася далеко від батьків.

— Які, на твою думку, головні риси психології переможця?

— Думаю, що головне завдання чемпіона — навчитися контролювати емоції. Мама казала, що під час Олімпіади на тобі лежить великий тягар відповідальності, відчуваєш величезне хвилювання. Тож насамперед потрібно перед стартом упоратися з нервами, з психологічним пресом, адже ще задовго до старту можна «перегоріти», вийти на доріжку «мертвим», без емоцій, і нічого не показати. Певно, саме ті спортсмени, які здатні контролювати свої емоції, досягають максимуму в спорті.

Водночас не менш важливим є вміння програвати. У будь–який момент потрібно бути готовим до поразки. Бувають різні моменти, коли перемогти просто не можеш, — важкий переліт, безсонна ніч напередодні старту, хвороба.

— Скажи, окрім атлетичних змагань, серед жінок–легкоатлеток відбуваються неофіційні конкурси краси?

— Звісно. Це ж дівчата. Найбільше стараються афроамериканки. Хоча на відповідальних змаганнях оцінювати зовнішній вигляд конкуренток особливо немає часу й можливості, всі зосереджені на своєму виступі. А от на комерційних змаганнях, звісно, намагаєшся ні в чому не поступитися суперницям. Я завжди на таких турнірах підфарбовую очі, розмальовую нігті. Справді, таких спортсменок багато.

— У недавньому інтерв’ю один із відомих футболістів 1970–х років казав, що нинішні спортсмени кардинально відрізняються від спортсменів його покоління. Мовляв, зараз у житті багато речей залежить від грошей, тоді як раніше для окрилення достатньо було почути своє ім’я з вуст фанатів. А ви що б обрали — славу чи золото?

— Важке запитання. Ці два поняття на сучасному етапі стоять поруч. Хочеться й одного, й іншого. Але, якщо йдеться про одне з двох, я б обрала славу.

«Відпочиваю, як звичайна молодь, тільки набагато рідше»

— Де ти навчаєшся? І чи після голосних перемог викладачі якось змінюють своє ставлення до чемпіонів?

— Я навчаюся заочно в Луганському педагогічному університеті. Відверто кажучи, гризти граніт науки там дуже легко. Проблем зі здачею екзаменаційних сесій у мене немає (сміється).

— Навряд чи у світі забули прізвище твоїх батьків, яке гриміло 20 років тому? Як реагують, коли сьогодні чують прізвище Бризгіна?

— Справді, багато людей пам’ятають це ім’я. До того ж я дуже схожа на маму — і зовні, й манерою бігу. Тому впізнають, підходять, вітаються, передають привіт батькам. Більшість із таких — колишні спортсмени та тренери з СРСР.

—  Тобі приємно?

— Звісно, приємно. Пишаюся, що батьки так багато досягли. Хочеться їх не розчарувати й досягти не менше, ніж вони.

— Окрім спорту, на що ще вистачає часу?

— Не подумайте, що зовсім не маю вільної хвилинки. Відпочиваю, як звичайна молодь, тільки набагато рідше. Інколи ходжу до нічного клубу, люблю пройтися магазинами. Із друзями ходимо в боулінг, співаємо караоке. Потрібно ж якось відволіктися від спорту, не весь же час сидіти на стадіоні! Дуже необхідна психологічна розрядка. Хочеться й на море поїхати по завершенні сезону. Тож живемо звичайним життям, щоправда, час від часу приносимо щось у жертву. Ось нещодавно через тренувальний збір не змогла потрапити на день народження подруги, то, певно, вона трохи образилася. Але, думаю, іноді можна приносити маленькі жертви заради благої мети.

— Так яка ж мета?

— Звісно, стати олімпійською чемпіонкою. Не важливо, якого року, чи 2012–го, чи 2016–го. Зрозуміло, що ніхто не знає, як воно буде. Але те, що ми готуємося, хочемо і можемо виграти Олімпіаду, — це сто відсотків. Залишилося тільки пройти відбір, а там усе в наших руках. Точніше, в ногах.

 

ДОСЬЄ «УМ»

Бризгіна Єлизавета Вікторівна

Майстер спорту з легкої атлетики (спеціалізація — біг на 200 м).

Народилася 28 листопада 1989 р. у м. Луганськ.

Переможниця командного чемпіонату Європи 2010 року.

Тренер — Володимир Федорець.

Освіта: навчається в Луганському педагогічному університеті на факультеті олімпійського професійного спорту.

Зріст — 168 см, вага — 54 кг.

Захоплення — боулінг, караоке.

Незаміжня.

Статті по темі Друкована версія
Обговорити у форУМі
РОЗДIЛИ
ІнФорУМ
Політика
Регіони
Світ і Україна
Світ
Столиця
Суспільство
Культура
ТелебУМ
Спорт
Калейдоскоп
ПОГОДА
Погода в Києві і по всій Україні.
КУРСИ ВАЛЮТ

НБУ

ГОРОСКОП
НОВИНИ САЙТУ
Реклама (06.09.10)
 



Разрешение на работу для иностранцев