Депутатські недомовленості

      Коли півтора року тому у Верховній Раді третього скликання з-під палиці Банкової народжувалася парламентська більшість, опозиційні депутати, журналісти й усі небайдужі громадяни України напружено чекали початку кожного пленарного засідання, аби дізнатися, скільки нардепів «зламалися» й перейшли до якоїсь із «більшовицьких» фракцій цього дня. Ситуація повторюється. Однак тепер спостерігачі за парламентськими процесами з цікавістю відстежують передислокацію «бойових одиниць» уже в межах самої більшості. Учора, скажімо, свою фракційну приналежність поміняли два нардепи. Від соціал-демократів (об'єднаних), повернувшись до лона рідної «Трудової України», відійшов безпартійний мажоритарник Ярослав Сухий. У минулому скликанні ВР пан Ярослав був представником саме цієї фракції, але в нинішньому варіанті депутатського корпусу чомусь одразу ж приєднався до фракції СДПУ(о). Тепер, коли «ТУ» «очистилася» від «промисловців та підприємців», Сухий знову опинився в її лавах.

      У свою чергу, колишній «пепепеушник-теушник» Анатолій Гіршфельд, який після розпаду фракції ПППУ — «Трудової України» опинився серед позафракційних, увійшов до новоствореної групи «Центр». Таким чином, «центристів» тепер налічується 17, «трудовиків» — 29, а об'єднаних есдеків — 37.

      Розібравшись із кадровими питаннями, головуючий на засіданні, перший віце-спікер Адам Мартинюк, взявся за стос паперу із депутатськими запитами. Оскільки останнім часом усі думки парламентаріїв займали події в Мукачеві, до запитів якось «руки не доходили», і назбиралося їх сила-силенна. Щоправда, мукачівська проблема у вигляді кількох десятків депутатів «Нашої України» висіла над президією і вчора — депутати з блоку Віктора Ющенка вимагали від Мартинюка надати їм слово з приводу «свіжачка» із «закарпатського Палермо», як охрестили Мукачів дотепні місцеві журналісти. Однак головуючий твердо заявив, що доки не зачитає всі запити, ніяких виступів не буде. Ще й пригрозив закрити засідання, якщо йому заважатимуть робити свою справу. Довелося опозиціонерам піти на компроміс: в обмін на дозвіл залишатися біля трибуни вони пообіцяли Адамові Івановичу не заважати. «Тоді тихенько стійте, без дискусій, бо тут такий фон, що я нічого не чую», — погодився Мартинюк.

      На зачитування 130 з гаком запитів пішло понад 50 хвилин, хоча згідно з порядком денним на запити, заяви та виступи відведено тільки 40. Відтак за згодою залу перший заступник Литвина додав іще півгодини, аби нардепи змогли виговоритися. Виговорилися, звісно, не всі, а от посваритися справді встигли. Почалося з того, що у своєму виступі один з керівників фракції Блоку Тимошенко Олександр Турчинов ображено звернувся до соціалістів, які напередодні «наїжджали» на БЮТівців за те, що вони нібито виступали за введення українського контингенту до Іраку. «Я розумію, що Олександр Олександрович (Мороз. — Авт.) почав виборчу кампанію, але ж за рахунок паплюження інших важко наростити свій власний рейтинг», — зауважив Турчинов.

      Природно, ця сентенція викликала обурення вже у фракції Соцпартії, і в надзвичайно емоційному виступі соціаліст Микола Рудьковський наголосив, що соціалісти погодяться на якісь коаліції з БЮТі тільки після того, як Юлія Тимошенко «в'їде на територію Сполучених Штатів Америки, дасть свідчення у справі Лазаренка з питань про сотні мільйонів доларів хабарів Павлу Івановичу і повернеться в Україну без наручників». А до цього, мовляв, СПУ «вестиме переговори з усіма іншими — «Нашою Україною», комуністами», але «ніколи не підпише угоду з Блоком Юлії Тимошенко».

      Відбивши удар Турчинова, Рудьковський заявив, що соціалісти наполягають на об'єктивному розслідуванні мукачівської справи і внесенні змін у Конституцію «для того, щоб такого безчинства, яке було в Мукачеві, ніколи не було».

      А безпосередньо до «мукачівського питання» у п'ятницю так і не дійшло. Після виступів Адам Мартинюк на вимогу «Нашої України» та БЮТі оголосив перерву на 30 хвилин, під час якої Погоджувальна рада керівників фракцій намагалася про щось домовитися. Перерва, як завжди, тривала понад годину, після чого головуючий повідомив, що на раді не пролунало нічого нового, крім взаємних звинувачень. Хоча були й цікаві пропозиції: скажімо, звернутися до Президента як гаранта Конституції, аби він увів у Мукачеві пряме президентське правління й призначив двох тимчасово виконуючих обов'язки міського голови. «Один день щоб ці обов'язки виконував [Нестор] Шуфрич (представник СДПУ(о). — Авт.), а другий день щоб ці обов'язки виконував [Сергій] Ратушняк», — пояснив Мартинюк.

      А якщо серйозно, то єдине, до чого добалакалися фракційні лідери, — це дати можливість робочій групі на чолі з Олександром Зінченком та слідчій комісії під головуванням Юрія Оробця продовжити роботу над вивченням мукачівського «бєспрєдєла». («Ми з вами арбітрами в цьому відношенні виступити не можемо, бо це кримінальна справа, яку повинні проводити відповідні органи»). Пообіцявши ознайомити всіх депутатів з копіями виборчих протоколів, які привезли з Мукачева «наші українці», Мартинюк виявив, що «не бачить» «Нашої України», яка брала перерву, і «у зв'язку з цим» оголосив засідання закритим. Усіх з 1 Травня і «всього доброго»!