Восьмого травня цього року поховали отця Тараса Романюка — сина патріарха Володимира. Провести його в останню путь прийшли представники всіх юрисдикцій українського православ’я — УАПЦ, УПЦ Київського та Московського патріархатів. Чин ієрейського похорону здійснили предстоятель УАПЦ митрополит Мефодій у співслужінні з єпископом Євстратієм з УПЦ КП. Отець Тарасій, священик київської Свято–Покровської церкви, відійшов у вічність 6 травня в день пам’яті Юрія Побідоносця після нетривалої підступної хвороби.

5–6 червня 1990 року православний Собор проголосив відродження УАПЦ, відновив церковну структуру у вигляді патріархату і обрав першим українським патріархом митрополита Мстислава Скрипника. Собор був велелюдний, від Софійського собору до Будинку кіно, де він відбувся, духовенство і миряни пройшли урочистою ходою. Серед них крокували 7 єпископів і майже 200 священиків. Київ не бачив такого від часів Української революції, коли столиця Русі стала духовно не залежною від Росії — вперше, відтоді як центр руського православ’я дивним чином «перемістився» до Москви. На той час уже діяли парафії Української автокефальної церкви на Заході й Сході України, відбувалися велелюдні молебні у пам’ять закатованих подвижників, про яких «у лоні російського православ’я» і згадати не можна було, та виходив незалежний часопис «Наша віра»...