Традиції святкування Великодня: паски, крашанки, писанки, мальованки
Усе це є частиною нашої української культури – тієї культури, яку ворог так ретельно нині намагається знищити, понівечити, сплюндрувати. >>
В Одесі вітаються різні експерименти. (Фото з сайту odessatourism.in.u.)
Щорічний, шістнадцятий за рахунком, він згуртує навколо себе музикантів, композиторів, музикознавців та менеджерів культури з усього світу.
Гортаючи європейські net–афіші, мимохіть зітхаєш — кількість тамтешніх фестів обчислюється сотнями, і жоден не схожий на інший. Пощастило, думаєш собі, і обіцяєш (теж собі) поїхати, подивитися, відчути — музику, людей, атмосферу, на власні очі поспостерігати за творенням музичного процесу, його новими напрямами й течіями. Бо ж у нас не вистачає музично–фестивального розмаїття у сфері нової академічної музики. Але незважаючи на те, що фестивалів у нас не сотні, принаймні існує один, аналогів якому в Україні шукати не варто — фестиваль «Два дні й дві ночі нової музики». Придумали його в 1995 році й досі опікуються ним відомий композитор, професор Одеської державної музичної академії ім. А. В. Нежданової Кармелла Цепколенко, перкусіоніст та диригент, професор Вищої школи музики Фрайбурга Бернгард Вульф та музикант і менеджер Олександр Перепелиця. Назва «Два дні й дві ночі нової музики» — буквальна, вона вербалізує реальність дводенного фестивального простору, який в останні вихідні квітня існуватиме у стінах Одеської обласної філармонії. Музика буде справді лунати у режимі нон–стоп. Точніше, часовий простір «2Д2Н» поділено на 12–годинні сесії. Головні концерти починаються о четвертій годині вечора і тривають, як мінімум, до четвертої ранку. Після короткої перерви на сновидіння та відпочинок фестиваль набирає повітря у легені, і розпочинається друга 12–годинна сесія.
Цілісність двох днів фестивалю закріплено логікою композиторського мислення — виступ кожного музиканта є частиною великої 48–годинної музичної вистави. Ті люді, що прийдуть чи приїдуть з інших міст на фестиваль, стануть свідками творення такої собі композиції–перформенсу, що існує за власними законами та має серед свого інструментарію арт–акції, звукові, кіно–, відео–, мультимедійні інсталяції. Ці засоби будуть поєднувати з головними дійовими особами видовища — людини й інструмента. До того ж фестиваль обома руками «за» усі відомі та, можливо, ще не відомі напрями авангарду, а також сучасну, постсучасну (вже існує й така) музику, не виключаючи її електронного та комп’ютерного напрямів.
За дві доби організм фестивалю обіцяє витримати музику близько сорока композиторів із різних куточків землі, яку виконуватимуть музиканти з Німеччини, Іспанії, Литви, Еквадору, Ірану, Швейцарії, Швеції, України, Росії.
За традицією, кожного року фестиваль обирає для себе спеціалізацію. Якщо у 2009–му це був альт та музика для нього, цього року акцент робитиметься на театралізації музикування та на перкусійній музиці.
Усе це є частиною нашої української культури – тієї культури, яку ворог так ретельно нині намагається знищити, понівечити, сплюндрувати. >>
У Києві на станції метро «Звіринецька» в ніч з 1 на 2 травня з колійних стін демонтували стару назву «Дружби народів» та встановили два з чотирьох необхідних комплектів нової назви. >>
У Києві у вівторок, 30 квітня, стартував Фестиваль української писанки. На ньому було зафіксовано світовий рекорд із наймасовішого розпису майстрами з різних регіонів України. >>
МУР — це молодий музичний проєкт, що в своїх треках висвітлює одну з найболючіших трагедій українського народу XX століття — «Розстріляне відродження». >>
Композитори Ілля Разумейко та Роман Григорів, які створюють разом сучасні опери, а за одну з них навіть отримали Шевченківську премію, — 10 травня у Києві представлять свій новий твір Gaia-24. >>
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна». >>