Очі б мої не бачили

26.02.2010

Олімпійські ігри — головна спортивна подія чотириріччя, яка є найпривабливішим спортивним видовищем для телеглядачів усіх країн світу. Якщо Олімпіаду показують професійно. А не так, як на вітчизняній «першій кнопці».

Ексклюзивне право першочергового придбання дозволу на показ Ігор на території України має НТКУ. Але користується ним Перший Національний, за сумною традицією, лише в останній момент. Оскільки компанія перебуває у державній власності, у неї зазвичай бракує коштів. Аби Кабмін таки виділив кошти на трансляцію Ігор–2010, у процес в останні дні перед стартом Олімпіади у Ванкувері втрутилися президент НОК Сергій Бубка й «спортивний» міністр Юрій Павленко. Утім манною небесною у вигляді 14 млн. грн. державний канал розпоряджається, м’яко кажучи, не належним чином.

Загалом телеглядачів найбільше цікавлять два питання: час трансляцій і якість коментарів. Якщо слідкувати за ефіром «першої кнопки», складається враження, що завдання НТКУ — назавжди позбавити співвітчизників бажання дивитися спорт. Насамперед — дуже мало програм показують у прямому ефірі. Навіть відкриття Олімпійських ігор порізали, не кажучи вже про трансляції спортивних змагань.

У час, коли, скажімо, українська команда біатлоністів претендує на медаль, на «першій кнопці» транслюють футбольний матч за участю іноземних команд. Нехай це навіть Ліга чемпіонів, але невже не можна поступитися комерційними інтересами хоча б на час Олімпіади? Тим паче коли з держбюджету виділили на це досить пристойні кошти. Та й у вечірній «прайм–тайм» замість прямих трансляцій ми бачимо повтори вчорашніх змагань — але чомусь не найрейтинговіших хокею чи біатлону, а переважно фігурного катання. (Чи не тому, що останні коментує директор творчого об’єднання «Спорт» НТКУ Олена Степанищева?).

Спортивна редакція Першого Національного ледь не в повному складі скористалася можливістю з’їздити «на халяву» в Канаду: поїхали і працівники–«аксакали», яких у міжсезоння практично ніхто не бачить у кадрі і не чує в ефірі, «і молоді–зелені», яких не навчили професійно працювати. Навіть матчі Ліги чемпіонів, що транслювалися два тижні поспіль у вівторок і середу, коментувати було нікому — брали «звук» у конкурентів із телекомпанії «Повєрхность».

Скаржитися на якість спортивних коментаторів на УТ–1 уже навіть не цікаво — скільки можна? Це у цивілізованих країнах працювати на головному каналі держави вважається за честь і беруть туди справжніх «профі». У нас же, скажімо, хокей озвучує футбольний коментатор, а на інших змаганнях працюють «майстри широкого профілю».

Перед від’їздом до Ванкувера Олена Степанищева говорила, що намагалася залучити професійних коментаторів з інших каналів, але не змогла зацікавити їх фінансово. Кому пропонували за рахунок НТКУ таке відрядження, директорка творчого об’єднання «Спорт» не уточнила. Я спілкувався з кількома спортивними журналістами–профі, зокрема, з колись спеціалізованого «Мегаспорту», з якого у зв’язку з ребрендингом нещодавно звільнили багатьох (тож вони точно могли погодитися навіть на тимчасову роботу такого рівня), — на жаль, ніяких пропозицій вони не отримували.

...Коли коментатор Першого Національного Валерій Костінов голосом попа, що читає заупокійну, кожні п’ять хвилин бубонить: «Цікава, дуже цікава боротьба», я перемикаю канал. На жаль, не в усіх в Україні є можливість дивитися «Євроспорт», який транслює Ігри цілодобово, з професійними коментарями і більшість змагань у прямому ефірі.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>