Під знаком Василя

16.01.2010

Втаємничені українці знають: щороку 14 січня — на Василя — у Києві вручають премію імені Василя Стуса. Це вже традиція. Тому, напевно, й немає попереднього анонсу. А варто було, оскільки навіть у пам’яті найпоінформованіших українських журналістів цю традицію заступили президентські вибори.

Проте за участю ЗМІ чи без них, але вручення премії Стуса все ж відбулося — традиційно у Будинку вчителя. Цього разу Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) відзначила відразу чотирьох лауреатів. Це — режисер Олександр Рябокрис, громадський діяч, що мешкає у Польщі, Семен Семенюк, актор Кирило Булкін (автор моновистави про Василя Стуса «Верни до мене, пам’яте моя») та професор НаУКМА, лінгвіст Лариса Масенко. «Ми завжди нагороджуємо двох–трьох осіб, але склалася особлива ситуація, — пояснив «УМ» голова УАНТІ Євген Сверстюк. — Семену Семенюку — скромній людині, що вже стала легендою — виповнилося 90 років, і на наступний рік нагородження нема як відкладати».

Один із лауреатів — Олександр Рябокрис, автор низки документальних фільмів на історичну тематику, свій диплом отримав за конкретний фільм. Як сказав Сверстюк, «є у нього інші гарні фільми, але «Війна Мирослава Симчича» — видатний твір». На його думку, особливість фільму про 87–річного сотенного УПА в тому, що він ставить відому тему національного опору у ширшу та глибшу площину. Звісно, що для самого Рябокриса, який працює на Першому Національному каналі, премія Стуса — знакова нагорода. «Це велика честь і зобов’язання на майбутнє, планка, нижче якої не можна опускатися», — підсумував режисер значення нагороди. До слова, 23 січня о 14.25 на УТ–1 покажуть останню роботу Олександра Рябокриса — фільм про відомого політв’язня Михайла Сороку, який провів у таборах 35 років, був ідеологом руху спротиву в гулагівській системі.

Премія Стуса — це диплом та невелике грошове заохочення, проте, незважаючи на аскетичний набір, вона має дуже символічне значення. Це перша недержавна громадська нагорода, яка була заснована у 1989 році, у час, коли претенденти на цю відзнаку отримували попередження: або премія, або робота. Серед лауреатів премії такі знакові в українській культурі постаті як Опанас Заливаха, Іван Світличний, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Кость Москалець, Тарас Компаніченко. Тому хотілося б, аби ця подія виходила далеко за межі Будинку вчителя.

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>