Апологія Положинського
«УМ» поговорила із фронтменом гурту «Тартак» про незручність принципових людей, про головну проблему українців і про дітей у фізичному та духовному аспекті Наталя ДМИТРЕНКО   

Фронтмен гурту «Тартак» — людина, яка постійно породжує інформаційні приводи: і для команди, і для себе, ще й для країни. Останнє повідомлення: сольний проект «СП» та політично–агітаційна пісня «Виберіть мене» (дивіться на sashko.com.ua). Сашко заявляє, що це ніяк не йде врозріз із його роботою у колективі, просто висловлення особистої громадянської позиції. Так було із композиціями «Я не хочу» та «Не кажучи нікому». Водночас відомий музикант та активіст скаржиться, що зараз стало менше простору для концертів. Останній відбувся минулого тижня у столичному клубі «44»: під кодовою назвою «Майстер–клас» «Тартак» дав шалений двогодинний виступ для своїх прихильників. А 22 листопада, у День свободи, брав участь у святкуваннях в Українському домі — як і п’ять років тому, разом з іншими патріотами на майдані Незалежності. Тема Помаранчевої революції й нашого ставлення до свободи виходить далеко за рамки одноденного святкування, тому й починаємо нашу розмову з цього.

СТОЛИЧНА АФІША