Привіт від Куриленко
«Фестиваль трьох сестер» у Бердянську «підріс» до статусу міжнародного, але все ж таки у... «провінційних штанцях» Андрій БАГНЮК   

Жодних сумнівів: скликати на кінофест у пік кризи кіномитців із майже двох десятків країн світу — справа дійсно «дюжинна» (фестиваль на берегах Азова був, нагадаю, 12–м). Але й ризикова!.. Бо ж навіть у статусі «кінофесту трьох сестер» «Бригантина» щоразу «тішила» певним дискомфортом делегації України, Росії та Білорусі — не кажучи вже про глядачів чи журналістів. Позитив набуття міжнародного статусу — втрата фестивалем «проросійського характеру», на «імпорті» якого акцентувала свого часу не тільки «УМ». У цьому контексті керівник Гільдії кіноакторів Росії Валерія Гущина на «ознайомчій» прес–конференції висловила побажання — «не повторяти помилок політиків і не допускати агресії, не ображати один одного». «Об чєм рєчь», пані Гущина? Та ж увесь світ подивувався епатажній заяві щодо України російського лідера пана Медведєва, відтак вітри агресії зароджуються не деінде! І наразі іншим не пояснити той «феномен», що на фестивалі «як ніколи українському», за твердженням керівника делегації РФ, українську мову зі сцени, як і в попередні роки, можна було почути хіба що від Ольги Сумської, Руслани Писанки чи Віталія Борисюка. «Зросійщення українського», певен, і було однією з тих прикрих обставин, з огляду на які лише один заплив фестивальної «Бригантини» витримав на капітанському містку народний артист України Богдан Ступка, три — Іван Гаврилюк; найдовше статус президента Бердянського кінофестивалю мав Віктор Степанов, творець кінопостатей Ломоносова і Єрмака.

У джазі тільки «Бі–Бі»
На фестивалі в Коктебелі Live in Blue Bay повернули традицію джазу у чистому вигляді Ольга ЖУК   

Закохані у джаз часто творять речі, непередбачувані ніякими правилами логіки. Уявімо картину — економічна криза, всі можливі спонсори міцно тримаються за свої гаманці, артисти перестали їздити у тури по всій Україні, концертні зали напівпорожні, фестивалі зриваються через недофінансування, фестери, що «прогоріли» на квитках, влаштовують содом і гоморру організаторам–невдахам. І, попри цю всю вельми провальну ситуацію, хтось наважується втілити новий безкоштовний проект. Тож не дивно, що директора пансіонату «Голуба затока» в Коктебелі Костянтина Зелінського, який зініціював Міжнародний фестиваль джазу Live in Blue Bay («Наживо в «Голубій затоці») з 4 по 6 вересня, наввипередки питали: «Навіщо вам це все?» — «Я люблю джаз. Цим усе пояснюється», — вгамував цікавість батько фестивалю.