Дві палати від громади

Наша анкета, з відповідними запитаннями була двічі надрукована в червневих номерах газети «Україна молода» і розповсюджена через мережу Всеукраїнської асоціації політичних наук (ВАПН) та Центру політичних комунікацій Університету «Україна». Які ж результати цього опитування?

Хто проводив опитування?

Наше дослідження громадської думки здійснювалося на громадських засадах громадянами України з усіх її регіонів за підтримки викладачів та студентів політологічних кафедр 17 вищих навчальних закладів України, зокрема Національної академії державного управління, Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Донецького національного університету, Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, Харківського національного університету ім. В. Каразіна, Харківської державної академії культури, Сумського педагогічного університету ім. А. Макаренка, Львівського національного університету ім. І. Франка, Волинського національного університету ім. Лесі Українки, Волинського інституту ім. В. Липинського, Хмельницького інституту ім. митрополита Володимира, Дніпропетровського регіонального інституту НАДУ, Кіровоградського інституту розвитку людини, Ужгородської богословської академії ім. св. св. Кирила і Мефодія, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, Херсонського державного університету, Одеської національної академії зв’язку ім. О. Попова.

Це опитування громадської думки не фінансувалося жодною з урядових чи бізнесових структур і тому є «чистим» та політично незаангажованим. В умовах, коли рівень політичної культури правлячої політичної еліти є нижчим за рівень політичної культури народу, ми переконані, що тільки народ повинен визначати зміст основних положень національної Конституції, форми та зміст діяльності всіх гілок української влади.

Хто відповідав на запитання анкети?

Загалом ми отримали 1646 анкет з усіх регіонів України. Серед опитаних було: 47,3% чоловіків і 52,7% жінок; 82,2% українців, 15,7% — росіян, 2,1% — представників інших національностей; 64,1% проживають у містах, а 35,9% — у сільській місцевості; 25,9% мешкають на заході, 10,4% — на півдні, 31,7% — на сході і 32,0% — у центральних областях.

За статтю, національною приналежністю та місцем проживання респондентів (місто—село) вибірка є наближеною до реальної. Регіональні відмінності респондентського масиву (схід—захід), які начебто мають «поділити» Україну навпіл у політичних аспектах, теж принципово не відрізняються від структури населення України.

Розуміючи, що публікація результатів цього дослідження в «Україні молодій», що має свої політичні позиції, може викликати певні запитання до нашого проекту, ми врахували й це. Власне, з такою метою і було поставлено в анкеті запитання: за яку політичну партію чи блок голосували українські громадяни, що брали участь у нашому дослідженні.

Так–от, серед учасників нашого дослідження на останніх парламентських виборах 32,1% проголосували за Партію регіонів, 30,4% — за БЮТ, 14,5% — за «НУНС», 5% — за КПУ, 4% — за Блок Литвина, 10,2% — голосували за іншу партію, а 3,9% — голосували проти всіх.

Як можна переконатися з наведених даних, серед учасників цього соціологічного дослідження є симпатики всіх основних політичних сил країни. Викладене вище дає підстави вважати наше дослідження адекватним суспільно–політичним поглядам громадян України в загальнонаціональному вимірі.

Отже, подаємо результати дослідження щодо внутрішньої політики України очима українських громадян, що брали участь у соціологічному дослідженні Всеукраїнської асоціації політичних наук, Центру політичних комунікацій Університету «Україна» та редакції газети «Україна молода».

Форма державного правління

Відповідаючи на запитання щодо найкращої форми державного правління для України, думки респондентів розділилися наступним чином:

52,2% — прибічники президентської (4,2%) чи президентсько–парламентської (48,0%) республіки — із сильним Президентом.

36,0% — висловилися за парламентсько–президентську (24,8%) і чисто парламентську (11,2%) республіку — із сильним парламентом.

Монархічна ідея має вже 6,5% прибічників (5,3% — конституційна, 1,2% — абсолютна), а 5,3% висловилися за диктатуру певної політичної, релігійної, класової чи етнічної групи.

У цілому, як можна побачити, ідея авторитарної (тією чи іншою мірою) форми правління сумарно має 11,9% прибічників, що не може не турбувати в умовах зростаючої соціально–економічної кризи у країні.

Регіональний зріз громадської думки з точки зору ставлення до найкращої форми правління для сучасної України мав певні розбіжності. Наприклад, найбільше прибічників президентсько–парламентської республіки (з сильним Президентом) ми зафіксували на Заході (53,3%) та в Центрі України (50,2%), і менше — на Півдні (45,9%) та Сході (45,9%). Водночас слід відзначити, що в усіх регіонах України кількість прибічників парламентсько–президентської республіки (з сильним парламентом) є значно меншою. Найбільша частка прихильників цієї точки зору знаходиться на сході (31,5%) та півдні країни (24,7%). Найменше — на Заході (21,2%) та в Центрі (21,1%). Але у будь–якому випадку українці зі Сходу нашої країни є більшою мірою прибічниками форми правління із сильним Президентом (42,0%), ніж із сильним парламентом (31,5%).

Парламентська бікамеральність

Результати опитування наших добровільних експертів, які фіксують відірваність влади від народу і невдалий досвід роботи парламенту та органів місцевого самоврядування (сформованих на пропорційних засадах), показали, що 90,4% респондентів висловилися за введення двопалатного парламенту (проти — лише 9,6%).

І тут, як бачимо, ініціатива Президента України В. Ющенка, який вніс відповідні пропозиції до зміни Конституції України, знаходить підтримку переважної більшості громадян нашої країни.

Як же обирати депутатів нижньої та верхньої палат парламенту?

Нижня палата парламенту (палата депутатів)

На думку 40,8% опитаних, депутатів нижньої палати парламенту треба обирати за пропорційною системою з відкритими списками. Нині чинна пропорційна система із закритими списками набрала лише 9,8% голосів прибічників.

Відкритість партійних списків, нагадаємо, означає, що виборці повинні мати можливість голосувати не тільки за ту чи іншу партію чи блок, але водночас і за конкретних людей зі згаданих списків кандидатів у народні депутати. На переконання громадян, введення такої процедури голосування сприятиме викоріненню корупційної практики, коли «жирні коти» просто купують собі депутатські мандати, а потім з’являються в парламенті вряди–годи для лобізму своїх бізнесових інтересів.

За мажоритарну виборчу систему висловилося 38,7% респондентів, а за змішану, мажоритарно–пропорційну, систему обрання депутатів нижньої палати парламенту висловилося 11,9% респондентів (1,1% респондентів мали іншу думку).

Отже, остаточної думки щодо використання відкритої пропорційної чи мажоритарної виборчої системи на виборах палати депутатів ми ще не маємо.

Проте абсолютна більшість українців (91,2%) впевнена, що нинішня виборча система, коли партійні списки одноосібно формуються партійними лідерами, а потім громадян примушують голосувати за «котів у мішку», шкодить політичному розвитку України.

Щодо численності цієї палати парламенту голоси розділилися наступним чином: менше 200 депутатів — 10,2%, 225 депутатів — 46,2%, 250 депутатів — 27,0%, 275 депутатів — 3,3 %, більше 300 депутатів — 1,6%.

Таким чином, помітимо собі, що 73,2% опитаних вважають, що кількість депутатів нижньої палати парламенти має становити 225—250 осіб. І тут, як бачимо, громадська думка вже склалася остаточно.

Верхня палата парламенту (сенат)

81,2% респондентів, тобто більшість, вважає, що сенаторів треба обирати за мажоритарною виборчою системою.

За обрання сенаторів на сесіях обласних рад висловилося лише 9,6%, а на обласних конституційних асамблеях із депутатів відповідних місцевих рад — 8,7% опитаних. (0,4% респондентів мали іншу думку).

Найбільше опитаних — 59,5% — вважає, що від кожної області, Києва та Севастополя треба обирати по два сенатори, 27,6 % — по три сенатори, 11,6% — по одному сенатору. А 1,4% респондентів вважає, що треба обирати сенаторів відповідно до кількості жителів області.

У даному випадку, як ми переконалися, громадська думка українців теж склалася однозначно — треба формувати сенат за принципом: два сенатори від кожної області, Києва та Севастополя.

Місцеве самоврядування

60,7% респондентів переконані, що обласних, міських, районних і сільських голів треба обирати в один тур голосування (відносною більшістю).

А 39,2% опитаних вважають, що вибори цих категорій осіб треба проводити у два тури (19,5% — з відносною і 19,7% — [50%+1]) і більшістю — у другому турі.

Що ж стосується обрання депутатів місцевих рад, то 62,3% респондентів висловилися за використання мажоритарної виборчої системи, 30,3% — пропорційної відкритої і 6,4% — пропорційної закритої виборчої системи.

Отже, дві третини виборців хочуть обирати: від сільських голів — до «губернаторів» за мажоритарною системою голосування.

Валерій БЕБИК, доктор політичних наук,
Володимир ПИЛИПЧУК, доктор юридичних наук,
Любов ЯНЮК, кореспондент «УМ»

Урядові призначення

На запитання щодо процедур призначення найвищих урядовців ми отримали наступні результати (респонденти мали кілька варіантів вибору, тому загальна сума перевищує 100%):

Призначення Прем’єр–міністра

1. Президентом — 65,8% (у т.ч.: 26,5% — одноосібно, 23,9% — за погодженням палати депутатів, 15,4% — за погодженням сенату);

2. Палатою депутатів — 35,8% (у т.ч.: 12,7% — одноосібно, 23,1% — за поданням Президента);

3. Сенатом — 26,4% (у т.ч.: 11,4% — одноосібно, 15,0% — за поданням Президента).

Призначення віце–прем’єрів та «не силових» міністрів

1. Президентом — 54,6% (у т.ч.: 12,9% — одноосібно, 21,0% — за погодженням палати депутатів, 20,7% — за погодженням сенату);

2. Палатою депутатів — 48,9% (у т.ч.: 24,9% — одноосібно, 24,0% — за поданням Президента);

3. Сенатом — 37,1% (у т.ч.: — 22,8% — одноосібно, 14,3% — за поданням Президента).

Призначення міністрів оборони, внутрішніх і закордонних справ

1. Президентом — 67,9% (у т.ч.: 22,7% — одноосібно, 20,7% — за погодженням палати депутатів, 24,5% — за погодженням сенату);

2. Палатою депутатів — 30,7% (у т.ч.: — 16,2% — одноосібно, 14,5% — за поданням Президента);

3. Сенатом — 35,4% (у т.ч.: 19,8% — одноосібно, 15,6% — за поданням Президента).

Підсумовуючи погляди респондентів щодо процедур призначень найвищих урядовців держави в умовах запрова­дження двопалатного парламенту, слід відзначити, що найбільшу підтримку громадян отримала формула: призначення президентом — за погодженням тієї чи іншої палати парламенту.