У наші дні подорож на Соловки та в урочище Сандармох для нас є ніби покаянням, своєрідним паломництвом до багатотисячних «кладовищ без могил». У 1930-ті роки карельська земля прийняла в себе біль і передсмертний стогін тисяч сильних духом людей. Їхні душі прагнуть заспокоєння і пам'яті, так само, як душі живих потребують повноцінного входження своїх «скошених» попередників до усвідомленої хроніки історії.

На сьогодні в Карелії є кому піклуватися про місце пам'яті наших загиблих земляків. Адже, за передостаннім переписом, у цій автономній республіці РФ мешкає до 40 тисяч українців. Нещодавно на пропозицію колишнього політв'язня Василя Овсієнка архітектор Іван Кушнір розробив проект дерев'яної каплиці, яку планують збудувати в урочищі Сандармох. Про задум встановлення каплички і про життя українців на землях стародавніх скандинавів для читачів «УМ» розповіла голова Товариства української культури Республіки Карелія «Калина», член Української всесвітньої координаційної ради Лариса СКРИПНИКОВА.

У березні — квітні 1930 року в приміщенні Харківського оперного театру відбувався процес над 45 членами СВУ-СУМ, серед яких були відомі діячі української культури: Сергій Єфремов, Володимир Чехівський, Володимир Дурдуківський, провідники Спілки української молоді (СУМ) Микола Павлушков та Борис Матушевський. По суті, цей процес започаткував масові репресії української інтелігенції та селянства. Про значення цієї події для радянської влади промовисто свідчить те, що у слідстві брали участь не лише працівники ГПУ, а й провідні на той час діячі КП(б)У на чолі з Миколою Скрипником.