Не бачить сова, яка сама

18.06.2009

Останнім часом росіяни, як в Україні, так і за її межами, наполегливо навчають українців: хто є Героєм України і хто її зрадником, хто для українців друг, а хто ворог, чию пам’ять українці мають шанувати та які свята їм треба відзначати. Зокрема, росіяни оцінюють діяльність Української Повстанської армії (УПА) як зрадницьку. Водночас вони подають себе і особливо російське козацтво за зразок відданості «родному отєчєству». Та ці їхні твердження не відповідають дійсності. Адже під час Другої світової війни на боці гітлерівської Німеччини у складі різних військових формувань воювало близько двох мільйонів росіян. Загальновідомою є лише «Руская Освободітєльная армія» (РОА) генерала Андрія Власова, яка налічувала понад 800 тисяч вояків. У складі Вермахту були також Перша Російська Народна армія під командуванням Бориса Камінського (від 1944 року — Перша Російська дивізія СС, що брала участь у погромі Варшавського повстання); Російський корпус Сербії, утворений із російських емігрантів; козацькі формування генералів Петра Краснова і Сергія Павлова, що належали до складу військ СС; Добровольчий (15–й) козацький кавалерійський корпус під командуванням Гельмута фон Паннвіца; а також добровольчі допоміжні підрозділи Вермахту — Хільфсвіллігер.

Докладніше зупинимося лише на одному з цих військових формувань — Добровольчому козацькому кавалерійському корпусі під командуванням Гельмута фон Паннвіца. Формування цього корпусу з російських козаків розпочалося в березні 1943 року. Перші підрозділи майбутнього корпусу були перекинуті до Білорусії, де в районі Новогрудка з них було створено Першу козацьку кавалерійську дивізію, якою командував генерал–майор Вермахту Гельмут фон Паннвіц. Ця дивізія брала участь у боротьбі з радянськими партизанами в Білорусії та Росій­ській Федерації. Взимку з 1943–го на 1944 роки Перша козацька кавалерійська дивізія діяла на території Югославії проти партизанської армії Йосипа Тіто. Під час придушення партизанського руху опору російські козаки відзначалися надзвичайною жорстокістю. У серпні 1944 року Перша козацька кавалерійська дивізія була підпорядкована рейхсфюреру СС Генріху Гімлеру. Гельмута фон Паннвіца було підвищено в чині до группенфюрера СС (генерал–лейтенанта військ СС). Після приєднання до цієї дивізії інших козацьких добровольчих підрозділів її було реорганізовано в Добровольчий (15–й) козацький кавалерійський корпус військ СС, передано в листопаді 1944 року в підпорядкування Головному штабу СС. До складу корпусу ввійшли: два батальйони російських козаків, які раніше придушували визвольний рух у Польщі, у районі Кракова; 5–й російський козацький полк, що брав участь у погромі Варшавського повстання; 69–й козацький поліцейський батальйон із Варшави; 360–й російський добровольчий козацький полк під командуванням полковника фон Ретельна, який воював на Західному фронті; російський козацький охоронний батальйон із Ганновера, а також російські військовополонені, які мали козацькі родоводи. Корпусу додатково було передано батарею 105–міліметрових гаубиць, батарею шестиствольних мінометів, 12 танків і самохідних гармат. Восени 1944 року при Добровольчому (15–му) козацькому кавалерійському корпусі СС було створено розвідувально–диверсійну школу «Атаман». Засновниками цієї школи стали генерал–лейтенант козацьких військ Андрій Шкуро та генерал–майор козацьких військ Тимофій Доманов. Школа готувала розвідників–дивер­сантів, які мали діяти в тилу радянських військ. Із кінця 1944 року Добровольчий (15–й) козацький кавалерійський корпус військ СС брав участь у боях із Червоною армією. На цей час у корпусі було близько 40 тисяч козаків. До кінця війни Добровольчий (15–й) козацький кавалерійський корпус військ СС завдавав радянським військам значних втрат у боях, а у травні 1945 року добровільно роззброївся і здався англійським військам в Австрії.

...1998 року в Москві, біля храму Всіх святих, було споруджено пам’ятник, на якому зазначено: «Воинам русского общевоинского союза, русского корпуса, казачьего стана, казакам 15 кавалерийського корпуса, павшим за веру и отечество». Про приналежність цього корпусу до військ СС і про його підпорядкування рейхсфюреру Генріху Гімлеру написати чомусь забули.

Ігор САЄНКО,
лікар госпіталю ветеранів Великої Вітчизняної війни
Луганськ
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>