На початку ХХ століття у Самборі було дві машини: містечкове таксі й авто лікаря Володимира Кобільника, засновника товариства «Бойківщина» і однойменного музею. Серед членів музейної громадської ради й меценатів були найповажніші самбірці — медики, адвокати, професори–науковці, власники кав’ярень і ресторанів. Щоб культурні традиції краю не розчинилися в нав’язуваних асиміляційних «канонах» Великої Польщі (яка в 1921–му анексувала Галичину), цвіт української еліти не шкодував ні грошей, ні вільного часу. Утім після ІІ Світової війни, коли Галичина опинилася вже під третьою за століття окупацією, музей знищили, а його «людський ресурс» взялися перевиховувати в Сибіру. З незалежністю енергійні люди відродили музей, сьогодні це один з найцікавіших і найбільш перспективних культурних осередків Львівщини. Та чи готові нинішні адвокати, медики і власники ресторанів любити свій край і його культурний центр «до глибини кишені»?