Микола Оніщук: Проект Конституції Ющенка схвалено, бо він готувався не «під когось»

18.06.2009
Микола Оніщук: Проект Конституції Ющенка схвалено, бо він готувався не «під когось»

Розробники проекту Конституції, який було внесено до Верховної Ради Президентом, отримали приємну звістку з Венеції. Документ отримав схвалення комісії «За демократію через право». Міністр юстиції Микола Оніщук, який був присутнім на засіданні, розповів «УМ», що одна з учасниць обговорення відзначила: той проект — найкращий документ, який надходив на експертизу Венеціанської комісії з України. Щоправда, при цьому цей проект не отримав схвалення українського політикуму, а радше навіть навпаки. Утім пан Оніщук не хоче зачіпати власне політичних аспектів, які супроводжують історію цього проекту. В інтерв’ю «УМ» міністр розповів про те, що відбувається за кадром засідань комісії.

 

«Політики в запалі боротьби розучилися розрізняти, де державний інтерес»

— Миколо Васильовичу, розкажіть, як загалом відбуваються засідання Венеціанської комісії? Яка атмосфера була там під час розгляду проекту Конституції, внесеного Президентом до парламенту?

— Венеціанська комісія — це орган Ради Європи. Разом із Європейським судом це дві помітні установи: перший — це суд із прав людини, а Венеціанська комісія — це суд права; вона надає висновки з приводу актів конституційного права. Рішення цієї установи виносяться не тільки для країн, які є членами Ради Європи, а й на запити інших держав та установ.

Засідання проходять у досить розкішному залі Великої школи святого євангеліста Іоанна, де, зокрема, є картини Тиціана. Зал великий і просторий, зручний для роботи. У засіданні беруть участь члени комісії — по одному від держави — члена Ради Європи. А також — для мене це несподіванка — від Ліми, Перу, Японії тощо. Тобто Венеціанська комісія стає органом, який уособлює не тільки доктрину європейської правової традиції, а й виходить на планетарний рівень.

— Як відбувається прийняття рішень?

— За рішенням секретаріату комісії визначають експертів, які аналізуватимуть проект. На їхні адреси розсилають документ. Кожен із членів комісії готує свої висновки і подає їх до комісії. У секретаріаті зауваження узагальнюють і формулюють попередні висновки. І саме цей документ виносять на обговорення. На засіданні в текст вносять остаточні зміни — і потім цей вердикт оприлюднюють.

— На останньому засіданні слухали ще якісь резонансні питання?

— Так. Я побачив там президента Парламентської асамблеї Ради Європи Луїса Марія де Путча, а також керівництво Комітету міністрів РЄ. На засіданні розглядали певний правовий конфлікт, який виник між цими поважними інституціями стосовно процедури обрання наступного Генерального секретаря ПАРЄ. Вибори мають відбутися зовсім скоро, тому тривають дискусії. І керівництво асамблеї апелювало до Венеціанської комісії як до суду права. Слухали питання Сербії, Македонії, Вірменії, Киргизії, Японії. Комісія заслухала інформацію про конституційний процес у Люксембурзі. Між герцогом і представницьким органом виникли певні складнощі щодо внесення змін до Конституції.

— Виходить, що Венеціанська комісія — це своєрідний Конституційний Суд для Європи?

— Це не зовсім точно, але елементи судового компоненту в оцінці дійсно є.

Насправді Венеціанська комісія — це не просто зібрання вчених. Це політико–правова інституція, яка набуває все більшого значення. З цієї точки зору хотів би звернути увагу політиків, що отримати позитивний висновок Венеціанської комісії непросто. Не можна зводити цю дискусію до предмету ставлення до конституційних ініціатив лише Президента. Оскільки насамперед ідеться про оцінку нормопроектних ініціатив держави, які мають відповідати стандартам Європи.

Звичайно, в цьому є політична складова. Чи підтримується проект у парламенті, чи буде він ухвалений — це питання політичної практики. Як міністр не хочу давати оцінку цьому процесу. Але я не хотів би, щоб через призму політичної конкуренції применшувалося значення того, що Україна подала на розгляд Європи сучасний і в цілому якісний документ. Політики у запалі своїх змагань так і не навчилися виокремлювати, де інтереси політичної сили, а де йдеться про країну та її обличчя. Я бажаю, щоб будь–які інші ініціативи з українського боку, зокрема конституційні ініціативи ПР і БЮТ, отримували таку ж позитивну резолюцію Венеціанської комісії.

«Члени комісії цінують репутацію, тому дають професійні висновки»

— Є така думка, що проект Президента отримав хороше схвалення через те, що Віктор Ющенко має підтримку деяких європейських інституцій. Наприклад, коли йдеться про Леоніда Кучму, то його ініціативи не мали такої позитивної реакції. Чи справді тут є політичний чинник?

— Я бачу причини позитивного висновку в іншому. Безумовно, люди, які є членами комісії, представляють різні країни, а відтак, можливо, перебувають у певному політичному вимірі, але це, насамперед, авторитетні постаті. Ці люди — визнані фахівці в галузі права у своїх країнах. Повірте, вони цінують свою репутацію. Тому, незалежно від внутрішніх симпатій чи антипатій, дають професійні висновки.

Проект отримав позитивні висновки, бо готувався неупереджено, не під когось. Я був членом Національної конституційної ради, а потім — робочої групи, які розробляли проект нового Основного закону. Наша робота не мала «технічного завдання», можливо, вперше за всю історію конституційного творення на Банковій. Питання стояло по–іншому: як конституційними засобами забезпечити таку організацію влади, щоб, з одного боку, запобігти її розбалансуванню, а з іншого, — узурпації. До речі, останні події в парламенті свідчать, що загроза концентрації влади може виходити не лише від однієї особи, а й колегіального органу. Цей висновок можна зробити, проаналізувавши конституційні зміни, які пропонувалися політиками.

Саме головна мета — пошук механізму організації влади — дозволила створити такий (президентський) проект, який не мав пострадянського синдрому. Маю на увазі практику, коли хтось замовляє щось під себе і для себе.

— Чи були дискусії на засіданні Венеціанської комісії?

— Розповім про такий епізод. Однією з новацій проекту є створення двопалатного парламенту. У попередньому висновку комісії зазначалося, що запровадження другої палати саме по собі не гарантує стабільності збалансування системи влади. Як міністр юстиції я актуалізував дискусію навколо цього пункту. Зокрема, пояснив, що запровадження Сенату не є науковою фантазією. Це складова системи заходів з диверсифікації влади, розвитку системи балансів і противаг. Відзначив, що партії в Україні отримали право формування уряду всього лиш три роки тому. Цього досвіду замало, щоб вручити їм всю повноту влади, в тому числі — як ішлося в деяких ініціативах — обирати Президента в парламенті. Мої аргументи почули, і в остаточній редакції цей пункт має бути викладений зі змінами.

— Чи висловлювались зауваження з того приводу, що Президент надіслав проект нової Конституції, а не змін до існуючого Основного закону?

— Головне — це суть змін, а не їхня форма. Для експертів було очевидним, про що саме йдеться.

— Після прибуття із Венеції ви заявляли про те, що комісія схвально поставилася до того, що Президент вніс свій проект до парламенту. Чому ви на цьому акцентували увагу?

— У Європі побоювалися, що конституційний процес може оминути парламент і проводитиметься через пряму форму демократії — референдум. Тому комісія була задоволена, що ніхто не намагається оминути передбачені чинною Конституцією процедури і вийти за межі конституційного поля.

— Є думка, що проект політреформи спеціально напрацьовувався у форматі нової Конституції, щоб потім бути схваленим саме на референдумі.

— Я виключаю те, що хтось закладав у питання форми якусь спеціальну ідею чи якісь сценарії. Принаймні мені ці сценарії невідомі.

«Експерти країн, які проявляють інтерес до України, знають про конституційні ініціативи БЮТ і ПР»

— На останньому засіданні розглядалися ще якісь українські документи, крім проекту Конституції?

— Венеціанська комісія дала висновки ще по двох законопроектах. Перший — це проект закону про вибори народних депутатів Мірошниченка та Каськіва № 3366 (цей проект, зокрема, передбачає запровадження «відкритих списків» на виборах до ВР. — Авт.). Комісія в цілому дала позитивні відгуки, але вказала на дві вади цього закону: найголовніше — він надзвичайно складний для застосування, а також не передбачає можливість висування кандидата в депутати від об’єднань громадян.

Інший документ — це законопроект про прокуратуру, який був схвалений парламентом у першому читанні. Я скерував цей проект до Венеціанської комісії, бо він фактично повертає прокуратурі функцію загального нагляду. Експерти надзвичайно критично поставилися до проекту. Попередні висновки з цього приводу невдовзі надійдуть в Україну. Окрім того, я як міністр юстиції доповів про стан судової реформи в Україні.

— Скільки часу зайняло обговорення «українського питання»?

— Трохи більше години. Комісія працює конструктивно і оперативно. У професійному середовищі завжди дуже швидко з’являється розуміння: люди надзвичайно ерудовані, достеменно володіють матеріалом.

— Яким чином долали мовний бар’єр? Він не був перешкодою?

— Засідання було забезпечено перекладом усіма офіційними мовами Ради Європи, в тому числі російською.

— Хто ще брав участь у дискусії від української сторони?

— Марина Ставнійчук (заступник голови секретаріату Президента. — Авт.) є членом Венеціанської комісії. Був генеральний консул України в Італії. Я ж офіційно представляв Українську державу.

— Це було доручення Президента?

— Я прибув у Венецію на запрошення самої Венеціанської комісії.

— Чи чули ви якісь оцінки проекту політреформи, який випав зі столу переговорів між БЮТ і Партією регіонів?

— Можу сказати лише одне: частина експертів із країн, які проявляють інтерес до України, знають про ці ініціативи. Більше того, мають переклад тексту конституційних змін. Це означає, що автори проекту перебували у певних комунікаціях з окремими юрисдикціями. Ми спілкувалися з цього приводу. Але не можу розповісти нічого більше з етичних міркувань.

 

ПИТАННЯ НЕДОВІРИ

«Якщо міністр піде наперекір совісті — йому нічого робити на посаді»

— Пане Миколо, цього тижня Президент заявив про те, що уряд прийняв 215 постанов, незважаючи на те, що до них були зауваження Міністерства юстиції. Фактично йдеться про кожен четвертий документ. Тобто рекомендації Мін’юсту не обов’язкові?

— Міністерство проводить аналіз актів Кабінету Міністрів на предмет їхньої відповідності актам вищої сили. Жоден проект не може розглядати уряд, якщо висновку нема. Міністр юстиції — чиновник з особливими функціями. Він мусить відстоювати правову позицію, незалежно від політичних інтриг, симпатії чи антипатії. Якщо є зауваження — міністерство ставить до відома уряд, особливо якщо йдеться про повну невідповідність закону. Але Кабінет Міністрів — колегіальний орган. Я можу поінформувати уряд, що певний акт може вступити у протиріччя з законодавством, тому його може бути оскаржено. І тоді Кабмін приймає рішення — іти на ризики чи дослухатися до міністра.

— У Верховній Раді зареєстровано проект постанови про відставку міністра юстиції. Одне видання написало, що ви домовилися з БЮТом про те, що ця фракція не голосуватиме за вашу відставку. Ціна питання — ви відмовляєтеся критикувати Прем’єр–міністра і припиняєте блокувати урядові рішення. Таке було?

— Моя позиція і до публікації, і після неї незмінна: якщо міністр юстиції почне укладати угоди зі своєю професійною совістю — йому нічого робити в цьому кабінеті. Він може реалізувати себе як політичний діяч, депутат, викладач, але не міністр юстиції, міністр справедливості (юстиція перекладається як «справедливість»). Добре відомо, що жодна посада не буває вічною. Можливо, те, що я мало думаю про відставку, і сприяє моїй діяльності. Міністерством юстиції зроблено чимало роботи. у сфері реформи виконавчої служби, нотаріату. Ми активно працюємо над удосконаленням законодавства.

— Очевидно, що вам хотілося б продовжити задумане на посаді міністра. А для цього все–так треба зберегти пост. Чи проводите ви переговори з фракціями або політичними силами щодо розгляду питання про вотум недовіри міністру юстиції?

— Я намагаюся не реагувати на кожне шарудіння. Але щодо останнього випадку, то мені справді довелося провести зустрічі з впливовими людьми кількох фракцій, щоб донести свою позицію і вказати на очевидну заангажованість пропонованих рішень та необґрунтованість претензій. Мої аргументи було почуто.

 

ТИМ ЧАСОМ...

«А віз і нині в парламенті…»

У секретаріаті Президента констатують, що Верховна Рада не має наміру розглядати президентський проект Основного закону і направляти його до Конституційного Суду. «Президент вніс свій законопроект до Верховної Ради 31 березня, і минуло багато часу для того, щоб він був проголосований і направлений до КС», — заявила заступник глави секретаріату Президента Марина Ставнійчук в інтерв’ю агентству «Інтерфакс–Україна».

«Я сподіваюся, що висновок Венеціанської комісії стане конструктивним стимулюючим поштовхом до співпраці між Президентом і парламентом у питанні здійснення конституційної реформи», — зазначила вона.