Ніде порожній пляшці впасти...

Своєрідне тимчасове «велике переселення» донеччан до Стамбула на фінал Кубка УЄФА розпочалося заздалегідь. Тим більше що тільки ФК «Шахтар» викупив 7,5 тисячі квитків. Отож, немов птахи у вирій, потяглися на турецький берег авіалайнери з донецькими уболівальниками: з Донецького аеропорту відправили у згаданому напрямку 15 додаткових авіарейсів! А ще частина відданих «фанів» помандрувала морем.

Клопоти з «переселенням» убо­лівальників закономірно вийшли на перший план, і за цих умов у місті навіть «забули» про тих донеччан, які залишилися вболівати за «Шахтар» удома. В останній момент з’ясувалося, що в обласному центрі не буде трансляції поєдинку на великому екрані, біля якого донеччани могли б дати волю своїм емоціям: міська влада так і не отримала прав для облаштування перегляду матчу просто неба, а одна з приватних компаній, яка взялася за справу, так і не зуміла потішити земляків можливістю спостерігати за матчем на центральній площі чи в парку, де планували встановити екран. Тому в Донецьку спостерігали за перипетіями фіналу на «малих» телевізорах.

Уболівальники «Шахтаря» зі стажем не дадуть збрехати: в ті роки, коли назва команди більше відповідала дійсності, кожен успішний поєдинок гірників обов’язково спричиняв збільшення добового видобутку вугілля на шахтах області. Нині з різних причин цей фактор спрацьовує не завжди. Зате з’явилися нові прикмети успішних поєдинків улюбленої команди. Приміром, після «фінальної ночі» в Донецьку та на його околицях різко підросли терикони... пляшок з–під пива та міцніших напоїв. І не дивно, бо уболівальники фактично взяли в облогу всі відповідні заклади: кафе, бари, де можно було побачити поєдинок. За кілька днів до матчу всі місця тут уже забронювали, і тому ті небораки, хто не міг потрапили всередину, змушені були... зазирати на екрани через вікна. Причому не стоячи, а сидячи тут на приставних стільцях.

Неважко уявити, що коїлося в центрі Донецька після фінального свистка та церемонії вручення Кубка УЄФА, який дістався донеччанам на довічне зберігання. Заклади–«наливайки» порожніли зі швидкістю спорожніння тих же пляшок із напоями — усі посунули вітати один одного просто неба. «Братання» почалося й тривалий час не закінчувалося на центральній вулиці імені Артема. Автомобільний рух тут певний час виявився паралізованим, аж доки регулювати його не почали співробітники Державтоінспекції. На жаль, не обійшлося й без дорожніх пригод. Один зі збуджених уболівальників, святкуючи перемогу команди, гасав «Мерседесом» на бульварі Пушкіна і врізався у рекламну конструкцію. Ще очевидці стверджують, що іномарка при цьому зачепила ще й кількох уболівальників, яких так багато було, що порожній пляшці ніде впасти...

Під ранок гудіння автомобільних клаксонів та дудок, вигуки «Кубок наш!», «Шахтар» — суперклуб!» чи «Хенде хох!» нарешті почали стихати. Це, мабуть, було затишшя перед бурею. Бо тут тільки почали готуватися зустрічати прибуття у другій половині четверга команди з почесним трофеєм. Щоправда, офіційне вшанування «Шахтаря» таки заплановано пізніше — на 31 травня, після фіналу Кубка України.