ПідМОСТили

15.05.2009
ПідМОСТили

Купецький міст з’єднує одразу три духовні святині Харкова. (автора.)

Мегаполіс, що стоїть на трьох річках, не може обійтися без мостів. Але ці, без перебільшення, стратегічні об’єкти будували і ремонтували в Харкові так давно, що у півторамільйонному місті нині вже немає жодної організації, яка уміла б виконувати цю роботу кваліфіковано. А між тим старенькі опори так тужно скриплять, що їх почули навіть в управлінських кабінетах. Показовий рух муніципальних чиновників у бік актуальної проблеми нагадав парад важкої артилерії, якому забракло хіба що святкового салюту. Тепер головне, аби обіцяне під спалахи фотокамер матеріалізувалося в реальному вимірі, і наш слон укотре не народив знайому до болю мишу.

Істина в кузові з піском

Перший у черзі на порятунок — «ювіляр» Купецький міст, збудований рівно сто років тому. Ще минулого літа фахівці обласної комісії з питань техногенно–екологічної безпеки суворо попередили: якщо не вжити екстрених заходів, дорога на підпорах через річку Лопань одного разу потоне.

У квітні чиновники нарешті відреагували на тогорічний вердикт експертів, влаштувавши «заїждженій» споруді екзамен на міцність. Дванадцять вантажівок, наповнених піском, спочатку проїхали мостом одна за одною. А потім усі вишикувалися на середині мосту, аби встановлені під ним прилади визначили запас надійності амортизованої споруди.

Озвучений результат засмутив і втішив одночасно. Добре те, що конструкція і через 100 років може служити людям. Але тільки після того, як на її ремонт муніципалітет не пошкодує близько півтора мільйона гривень. «Щодо вантажопідйомності немає проблем, — каже мер Михайло Добкін. — Головне — захистити будову від вологи, бо в роки війни після вибуху середньої опори було порушено і практично не відновлено гідроізоляцію. Тепер усі конструкції страждають від корозії».

Але якщо з грошима чиновники більш–менш визначилися, то з підрядником питання не закрите. Поки Харків заплющував очі на кричущу проблему, в місті зникло останнє підприємство, де розумілися на цих об’єктах. Тендер буде оголошено для не місцевих будівничих. Найвірогідніше виграють столичні підрядники. Ремонт триватиме фактично впродовж усього літа і завершиться до Дня міста — напередодні 23 серпня. «Дорога» через Лопань, обіцяють чиновники, стане не тільки міцнішою, а й візуально оновленою. Міст, що з’єднує одразу три основні духовні святині Харкова — Благовіщенський і Успенський собори та Покровський монастир — зможе претендувати на архітектурну перлину центральної частини мегаполісу.

Але проблеми залишилися. За тогорічними даними фахівців Харківського національного автодорожнього університету, не менш витратного і негайного ремонту потребує найстаріший міст Харкова — Лопанський. А також міст по вулиці Крупської, шляхопровід на Московському проспекті, естакада в районі Роганського житлового масиву, міст імені Юрія Чигрина, названий у народі Горбатим.

Ненадійними мостові споруди регіону спеціалісти називають із різних причин. Наприклад, 108 конструкцій, за оцінкою університетських експертів, не відповідають нормативним вимогам із вантажо­підйомності, 124 — не дотягують до потрібних габаритів, 333 — «слабкі» за двома і більше параметрами. До того ж харківським мостам потрібен не лише плановий ремонт, а й серйозна реконструкція. Їх зводили в часи, коли про такий потік автомобілів городяни могли тільки мріяти. А Лопанський із Купецьким спочатку і поготів будували під кінську силу та пішоходів. Ускладнює ситуацію й вічне прагнення водіїв потужних фур перевезти за один рейс якомога більший вантаж. Обласні чиновники кажуть, що вже не раз зверталися до Міністерства транспорту і зв’язку з пропозицією виділити кошти на придбання спеціальних вагів, що дозволило б посилити контроль за рухом мостами великовагових автомобілів. Але столичні управлінці харківську ініціативу залишили без відповіді.

Перевірені часом

Чим старіший харківський міст, тим він надійніший і красивіший. Такого висновку дійшли фахівці, які цікавилися станом майже 800 мостових споруд області, загальна довжина яких досягає 25 тисяч кілометрів. Факти не потребують коментарів. Скажімо, столітні Лопанський із Купецьким видаються надійнішими від потужного шляхопроводу по вулиці Моторній у Лозовій, збудованого лише 25 років тому. Цю споруду, що з’єднує північно–західну частину міста з сімома житловими масивами, у 2006 році після обстеження фахівцями Харківського університету будівництва та архітектури було визнано аварійною. У мосту ослабла міцність залізобетону, просіли перехідні стіни, порушилася конструкція перехідних плит, розбилося шляхове покриття, «поїхали» насип і лобові схили. А найприкріше те, що все це господарство «висить» над залізничною колією великої вузлової станції. «Незадовільний стан шляхопроводу створює реальну загрозу, — дійшли висновку університетські фахівці, — його руйнування може призвести до людських жертв та зупинки залізничного руху». Можливі варіанти розвитку подій страшно навіть уявити.

За часів Незалежності у Харкові збудували лише один міст, і то через нещасний випадок. На початку 90–х почали активно заселяти північну частину Салтівського житлового масиву, до якої й досі не провели метро. Від останньої станції якихось хвилин сім «маршруткою», але транспорту катастрофічно бракувало. Люди шалено штурмували старенькі автобуси, аж поки у тисняві не загинула жінка. Тодішній мер Євген Кушнарьов і прийняв рішення збудувати міст через глибокий яр, з’єднавши тролейбусною колією кінець житлового масиву з передостанньою станцією метро Салтівської лінії.

Змінюється усе. Тільки не ми

Заради справедливості варто додати, що «мостова» проблема була надскладною для всіх поколінь харків’ян. Як свідчить історія, слобожанам було простіше відкрити перший в Україні університет і розщепити атом, аніж прокласти «дорогу» через не таку вже й широку річку. Минувшина найпершого мосту ще козацького Харкова, Лопанського, — тому красномовний доказ. Коли його було збудовано — невідомо. Але збереглася інформація про те, що у 1745 році виникла гостра потреба його відремонтувати. Приступали до роботи рівно чотири роки. За рік упоралися, але, мабуть, не так як треба, бо вже через десятиліття оновлену споруду пошкодила повінь.

У такому стані Лопанський міст простояв ще двадцятиріччя і, зрештою, перетворився на повну руїну. Перебудувати його збиралися рівно два літа. Аж поки механік Захаржевський за вказівкою губернатора не створив новий проект. Але тоді одразу ж виникла проблема з грошима. Градоначальник спробував натиснути на дворян із купцями, проте ті скинулися лише на третю частину кошторису. Члени Казенної палати категорично відмовилися виділити решту суми без рішення Сенату. А поки сенатори думали, міст остаточно вийшов із ладу. Врятував ситуацію губернатор Чертков, прийнявши доленосне рішення збудувати міст за кошти міста, до того ж кам’яний. На берег Лопані привезли 25 тисяч штук цегли, 200 пудів заліза і кам’яні брили, взяті із розібраної салтівської фортеці, збудованої ще у XII столітті.

До настання осені 1783 року з роботою ще не впоралися, але, оскільки ця споруда була вкрай необхідна місту, рух нею таки дозволили. Проте не надовго. Вже навесні 1785–го повінь зруйнувала частину прольотів та опор, а тому поруч із кам’яним гігантом довелося звести два дерев’яних містки. Але і їх уже наступної весни змило водою.

Наступні сто років усе відбувалося за схожою схемою — міст то падав, то піднімався з руїн, поки у 1888 році товариством харківських кінно–залізничних доріг у рамках контракту на будівництво «конки» не був зведений перший у місті залізний красень на кам’яних опорах. Це була перша в Харкові мостова споруда, яку жодного разу не знищила повінь. Але, на жаль, пошкодила німецька куля в роки Другої світової війни. Відремонтували Лопанський лише у 1958–му, проклавши нове покриття на старі опори.

До речі, в історії харківської битви за найстаріший міст є два факти, коли його перебудовували не лише тому, що він вийшов із ладу, а й тому, що ним мали про­їхати російські імператори. Тепер Лопанський разом із Купецьким чиновники планують відремонтувати до «Євро–2012». На світі змінюється все. Тільки не ми.