Чом ти не прийшла?..

31.03.2009

...На центральну площу Донецька, де мав відбутися організований Партією регіонів мітинг «Криза — стоп! Владу — у відставку!», тутешній люд почав збиратися заздалегідь, немов на ярмарок. І від бажаючих справді не було відбою. Як розповів кореспонденту «УМ» представник однієї «контори», цього разу ніхто нікому не виплачував по 50 гривень за участь. Боже збав. Навпаки — службовці самі нишком тицяли куратору по півсотні, аби тільки їх занесли до списку маніфестантів. А знайома вчителька, важко зітхнувши, зізналася: педагоги їхньої школи поставили перед дирекцією категоричну вимогу — покликати на площу всіх, навіть тих, хто перебуває в декретній чи іншій відпустці. Про студентів узагалі нічого й казати: ці просто підстрибом бігли на політичну «дискотеку» просто неба.

Секрет такої популярності заходу простий. Донеччани сподівалися, що спиняти кризу керівні донеччани почнуть із того, що й самі підуть у відставку. Причому це відбуватиметься на очах багатотисячного мітингу, а вінчатиме цікаве дійство проанонсований концерт Олега Газманова. Хіба не свято?

 

Уві сні...

І треба віддати належне тутешнім керівникам, які не ховалися за спини виборців. Голова Донецької обласної ради Анатолій Близнюк та мер Олександр Лук’янченко стали на чолі колони під тими ж транспарантами «Владу у відставку!» і повели її на площу імені Леніна, де чекав збуджений натовп. Відеозвернення до земляків лідера ПР Віктора Януковича стало тільки розминкою. Зокрема, його слова про те, що нині економічна ситуація навіть гірша, ніж у 90–ті роки, донеччани сприйняли за дошкульну самокритику вождя «регіоналів». Бо саме наприкінці згаданих років Янукович очолював Донеччину й розповідав казки про створене ним тут «економічне диво».

«Ми кажемо про те, що нам нічого ділити! Однозначно!» — почав свій емоційний виступ голова облради Близнюк. Мабуть, «регіонал» мав на увазі те, що в очолюваній ним раді зібралися тільки однодумці — фракції ПР, КПУ, СПУ та Блоку Вітренко. Тобто тут немає навіть натяку на присутність «помаранчевих» чи «біло–сердечних» опонентів, котрі, як прийнято тут бідкатися, «заважають працювати». Та навіть за цих умов керівні «регіонали» та їхні спільники не спромоглися гуртом розробити ефективну протидію клятим кризовим явищам і погіршенню ситуації бодай на місцевому рівні. Тому закономірно промовець виконав головну вимогу мітингу «Владу — у відставку!». Він попрохав вибачення за те, що очолювана ним рада не виправдала сподівань донеччан, повідомив про своє звільнення і з опущеною головою потьопав від мікрофону.

«Рускій язик! Рускій язик!» — схвильовано заволав натовп. А що ж ви хотіли? Це була закономірна реакція на початок виступу секретаря Донецької міської ради Миколи Левченка. Отого самого, який уже давно викликає асоціації із голосінням про тотальну «українізацію». Епатажний чиновник і справді не збирався розводитися про нагромадження комунально–соціально–транспортних та інших міських проблем. Утім цього разу він делікатно обійшов і «козирне» мовне питання. Навіщо? Донеччани й так знають, що в міськраді дуже ефективно борються зі згаданими проблемами: нещодавно знову знайшли можливість укотре виділити кошти для підтримки та розвитку російської мови, якої, виявляється, малувато в геть зросійщеному регіоні... Зате Левченко нагадав землякам: мітинг «Кризі — стоп! Владу — у відставку!» відбувається в День театру. «Он відкриті двері театрів! — гукав промовець. — Нам, місцевим керівникам, треба йти туди й розважати людей. А на керівні посади оберіть тих, хто вміє вирішувати не надумані мовні, а справді важливі й актуальні проблеми городян!»

«Ти що?! Спати сюди приперлося? — дихнув на мене свіжим горілчаним духом грубий чоловічий голос. — Ану, дай пройти!..»

Я здригнувся, хутко проганяючи від себе рештки фантастичних видінь, які чогось навідалися до мене посеред мітингу. І був дуже вдячний дядькові, який штурханами прокладав собі дорогу в натовпі.

Адже «розбудив» мене грубіян вчасно: виступати почав народний депутат Нестор Шуфрич. І він почав вигукувати таке, що мені навіть примаритися не могло — мерщій звинуватив уряд у тому, що в нас досі немає... теплої весняної погоди. «Сьогодні 27 березня, а ми з вами в пальто, куртках, шапках та рукавицях, а в Сімферополі взагалі вчора випав сніг! — усерйоз обурювався народний депутат. — Найпростіша обіцянка, що весна прийде, — й та не збулася!»

День театру Днем театру, однак здається, що організатори цікавого дійства з таким самим успіхом могли проводити мітинг і 1 квітня...

... і наяву

За підрахунками правоохоронців, на мітинг на площі Леніна в Донецьку зібралося близько 10 тисяч осіб (організатори упевнено називають удвічі більшу цифру). І попри транспаранти типу «Вихід — один! Бездарну владу — на переплавку!», маніфестанти так і не дочекалися, аби бодай один із місцевих керівників подав у відставку. Тобто «добровільно» зібравши людей на акцію «Владу — у відставку!», тутешні столоначальники різко «забули», що вони теж є представниками влади і теж мають нести відповідальність за власні дії та їхню відсутність.