«Ми хочемо вірити суду!»

Про справу Сергія Верхогляда свого часу писала «УМ», як і немало місцевих газет. Резонансною її зробила увага громадськості та Роменської районної ради на чолі з головою Олексієм Біловолом. Йшлося не про однозначне виправдання молодої людини, звинуваченої у вбивстві, — про ті непрозорі й нелогічні, на думку громади, дії правоохоронців, що супроводжували розслідування справи. Якби вина Сергія була доведена, — одна річ, але докази не були достатньо аргументованими та вмотивованими. Відтак відбулися акції на захист звинуваченого, а власне — на захист реального правосуддя.

Після тих подій колегія суддів Судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області 12 липня 2007 року залишила в силі рішення Кролевецького суду щодо позбавлення волі Сергія Верхогляда на десять років. Це ж засідання прийняло й окрему ухвалу, досить показову: про намагання «певних посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування» та окремих громадян «вплинути на суддів і схилити їх до винесення неправомірного рішення». Колегія звернула увагу прокурора Сумської області на факти втручання в діяльність судових органів і просила вжити відповідні заходи щодо цього.

Незабаром прокуратура розповсюдила прес–реліз із інформацією в.о. прокурора області Сергія Кулинина, де засуджувалися дії громадськості, депутатів райради та, в першу чергу, Олексія Біловола, якого виразно запідозрили в особистій зацікавленості у справі.

«Моя особиста зацікавленість полягала в тому, — каже Олексій Біловол сьогодні, — що до мене звернулися рідні Верхогляда і попросили розібратися в «темній» справі. А під час вивчення питання стало зрозуміло, що йдеться не про звичайний кримінал...»

Нині пан Біловол знайомиться з новою інформацією про справу, яка триває вже чотири роки. Утім і старі «нестиковки» залишаються нез’ясованими. Чому, скажімо, виникла потреба передавати справу Верхогляда з Конотопського суду до Кролевецького? Чи не тому лише, що конотопський суддя двічі посилав її на дослідування? І чи немає саме тут чиєїсь «особистої зацікавленості»? Чому не допитано в засіданні важливих свідків?..

Утім ідеться нині не про нюанси справи Верхогляда — про незаангажованість правосуддя. В Олексія Біловола зберігається лист уже згадуваного пана Кулинина. Тоді в. о. прокурора повідомляв про результати прокурорської перевірки: «...Будь–яких істотних порушень кримінально–процесуального закону, які б тягли за собою зміну чи скасування вироку, під час досудового слідства та в ході судового розгляду справи не допущено. Підстав для перегляду судових рішень у кримінальній справі стосовно Верхогляда С. М. у касаційному порядку не вбачається».

А втім, сьогодні є ухвала Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України про скасування ухвали Апеляційного суду Сумської області 12 липня 2007 року та направлення справи на новий розгляд. Причина начебто формальна. Той склад суду, що розглядав справу Верхогляда, не мав права її розглядати. Бо раніше, при проведенні досудового слідства, ті ж судді — М. Г.Луговий та В. Ю. Рунов — вирішували в апеляційному порядку питання про обрання Верхогляду запобіжного заходу — взяття під варту. А відповідно до вимог Кримінального кодексу, це виключає можливість участі цих же суддів у наступному розгляді справи. Тобто «судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінально–процесуального закону, яке полягає в апеляційному розгляді зазначеної кримінальної справи щодо Верхогляда С.М. у незаконному складі суддів».

«...Громада Ромнів своєю позицією намагалася не вплинути на судовий розгляд, а звернути увагу на неоднозначність справи, — наголошує Олексій Біловол. — І цю позицію громади, мою особисту позицію осудили. Хто? Як виявляється, суд у незаконному складі! Вони вирішили, що на них тиснуть і обурилися. Хоча при цьому самі порушували закон. Причому знаючи, що розглядають справу резонансну, до якої прикута увага людей. Таке враження, що для суду було важливим показати свою силу і продемонструвати, що ми — громадськість — «ніхто»... Знаєте, сьогодні люди в Ромнах досить зневірені у справедливості судової влади... Прикметно, що Микола Луговий сам є й головою апеляційного суду. То чи випадковими були вчинені порушення, чи, може, так здійснювався свідомий вплив на вирішення справи?»

Сьогодні, коли йдеться про судову реформу, такі нюанси не можуть не привертати уваги. Чому, скажімо, з Верховного Суду копію ухвали засідання колегії не надсилали практично два місяці і лише звернення народних депутатів спонукало надіслати її зацікавленим особам, зокрема самому Сергію Верхогляду? Він, до речі, вже чотири роки не на волі...

Тепер Олексій Біловол, у свою чергу, звертається до органів прокуратури та народних депутатів із вимогою ініціювати дисциплінарну відповідальність голови Апеляційного суду Сумської області.