Сенс фрази «Чужих дітей не буває» я добре зрозуміла після того, як дізналася про проект «Чорнобильські діти», що вже восьмий рік діє в Австрії. Його ініціатор та керівник Альфред Леволь разом зі своїми друзями започаткував добру справу 2001 року. Відтак щоліта на тритижневому літньому відпочинку та оздоровленні в Австрії побували сорок два малюки. Це діти ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із міст Антрацит та Сватове на Луганщині.

«Життя таке коротке, поспішайте творити добро».

Читати класика і чути власне серце — дві великі різниці, як кажуть одесити. Знаю чоловіка, який любить, повчально витримавши паузу перед черговим тостом, довго і красиво розводитись про те, як важливо любити ближніх і допомагати нужденним. І вже в «кулуарах» вечірки, без мікрофона, дратується, як дістали його жебраки на київських вулицях і постери про допомогу хворим діткам, якими, мовляв, «засіяне» метро. У нього розкішна бібліотека, красиві корінці фоліантів відчужено виблискують за дверцятами книжкової шафи. Не знаю, чи брав він до рук томик Довженка (як, зрештою, і будь–яку з інших своїх коштовних книжок), але переконана — у його світобаченні від цього землетрусу не відбудеться.