Хоч і рано почали, та немало утяли

Це лише для українського «спорту номер один» середина лютого є мертвим сезоном, а в західноєвропейських країнах національні чемпіонати тривають повним ходом. Під них УЄФА й підлаштовує календар клубних євротурнірів. Тож і вийшло, що у Києві динамівці боролися з іспанською «Валенсією» під акомпанемент лапатого снігу. Відповідно, і футбол віце–чемпіони України продемонстрували «весняний». Легше було харківському «Металісту», адже в італійській Лігурії погода зараз набагато тепліша. Кращі враження залишила по собі й гра підопічних Мирона Маркевича: якщо кияни обмежилися нічиєю, то «Металіст» виграв у «Сампдорії», причому продовжив свою вражаючу серію в Кубку УЄФА без пропущених м’ячів до п’яти (!) матчів. Якщо вчора ввечері успішно зіграв із «Тоттенхемом» донецький «Шахтар», можна прогнозувати футбольну весну, приємну для нас в усіх відношеннях.

Як усе починалось

Першим офіційним матчем 2009 року для українських команд стала гра «Динамо» — «Валенсія». Ажіотаж довкола поєдинку на стадіоні ім. Лобановського був неймовірним: відкриття сезону, а тут ще й такий іменитий суперник. Трибуни були не просто переповнені — вболівальники сиділи навіть у проходах і стояли на довколишніх пагорбах.

Кияни серйозно налаштувалися на гру, і перший момент глядачі побачили біля воріт іспанців — молодий Артем Кравець відібрав м’яч у захисників і метрів із п’ятнадцяти пробив трішки вище від «рамки». Такий початок обнадіював, тим паче з огляду на відомості про останні невдачі «кажанів» у прімеро та погіршену мотивацію підопічних Унаї Емері, яким уже майже півроку не платили зарплат. Але одразу ж настало розчарування: левантійці провели майстерну контратаку, Тарас Михалик та — особливо — Тіберіу Гіоане проґавили ривки своїх опонентів, і Давид Сильва після прострілу заносить м’яч у ворота Станіслава Богуша.

Гол ошелешив уболівальників української команди, але не її гравців. І надалі ініціатива залишалася за динамівцями — захист «Валенсії» по черзі турбували Артем Мілевський і колишній полтавець Сергій Кравченко, який дебютував у складі «Динамо». Потім після штовханини у штрафному майданчику гостей із кількох метрів промахнувся Вукоєвич, б’ючи головою. Киянам не вистачало точності та удачі при завершенні атак. У деяких епізодах лідер команди Мілевський занадто перетягував ковдру на себе, ще кілька разів — артистично падав, коли потрібно було продовжувати наступ на володіння резервного голкіпера «Валенсії» Сесара Санчеса. Але сім ударів по воротах від динамівців і всього один від гостей — промовистий підсумок тайму.

По перерві снігопад не вщух, а замість Тіберіу Гіоане, котрий явно випадав із гри, на поле вийшов інший румун — Флорін Чернат, про якого в Києві вже почали забувати. І давній кумир частково виправдав сподівання. Спочатку він потурбував Сесара ударом здалеку, а потім узявся виконувати черговий штрафний за фол проти Мілевського. Сильний діагональний удар із лівого флангу зачепив скупчення гравців біля воріт, і м’яч залетів у сітку. Спочатку гол «присвоїв» Артем Мілевський, але зрештою його записали в пасив Рауля Альбіоля, який відтак забиває у свої ворота в другому матчі поспіль.

Надалі динамівці почали діяти активніше, намагаючись не давати гостям довго контролювати м’яч. Юрій Сьомін випустив свіжого Нінковича. Здавалося, кияни зможуть схилити шальки терезів на свій бік. Але в перебіг подій втрутився бельгійський арбітр. У падінні Мілевського перед лінією штрафного майданчика він побачив чергову симуляцію. Звичний демарш Артема у відповідь був недоречним, адже за суперечку з суддею в першому таймі Міля вже мав один «гірчичник». Червона картка — і в нападі залишається тільки юний тезка Кравець.

Треба віддати команді належне: кияни не почали грати на утримування рахунку, і навіть вихід на поле Хоакіна та Давіда Вільї, гравців основи гостей, не змусив «Динамо» відтягнутися до своїх воріт. Були навіть напівнагоди вийти вперед...

Але гра так і завершилася внічию, і перед матчем у Валенсії Сьоміну доведеться вирішувати проблему з організацією атаки. Артем Кравець поки не може бути єдиним форвардом, а Ісмаель Бангура — травмований. Схоже, це якраз шанс для бразильця Гільєрме, придбаного Ігорем Суркісом у міжсезоння...

У гостях — як удома

Ну і хто тепер скаже, що «Металіст» випадково потрапив до 1/16 Кубка УЄФА? Такі закиди можна було почути після гостьових перемог харків’ян над «Бенфікою» та «Галатасараєм» у груповому турнірі. У тих поєдинках хлопці Мирона Маркевича справді не виглядали значно сильнішими за опонентів, але їхні дії у виїзній грі проти «Сампдорії» позавчора навряд чи хтось насмілиться покритикувати.

Аякже, за два тайми генуезці мало нагадували господарів поля, а діловита та впевнена манера ведення гри бронзовими призерами чемпіонату України зовсім не викликала асоціацій із виїзними обмеженнями. Півзахисники «металістів» у центрі поля постійно випереджали своїх візаві, а єдиний гол відбувся саме після моменту, коли Жажа Коельйо до кінця поборовся за м’яч, просто видерши його з ніг захисника.

Бажання українців перемогти було помітним навіть у ситуації, яка склалася з Валентином Слюсарем: півзахисникові до крові розбили брову, але він вийшов на поле вже з перев’язаною головою.

Перед зустріччю Маркевич казав, що основним головним болем для його команди буде нападник «Сампи» Антоніо Кассано. Схоже, що вивченню й нейтралізації цього досвідченого форварда тренер слобожанців приділив особливу увагу, адже гравець «Скуадри адзури» майже нічого не протиставив захисту харків’ян.

Знову залишивши свої ворота недоторканними, «жовто–сині» забили на третій доданій хвилині першого тайму. Коельйо виявився наполегливішим від захисни­ка у боротьбі за м’яч біля лівого кутового прапорця, відпасував його Олександрові Рикуну, ювелір­на передача від того знайшла голову Дениса Олійника, який забив, стрибнувши спиною до воріт. І Рикун, і Олійник того вечора були своєрідними дебютантами: для екс–киянина це був дебют у єврокубках, а Олександр уперше вийшов у єврокубку в стартовому складі «Металіста».

Харків’яни могли й подвоїти рахунок, а от у господарів стовідсоткових нагод, аби пробити Горяїнова, майже не було. Сподіваємось, таке співвідношення сил збережеться і в матчі–відповіді. Принаймні гра «Металіста» змушує в це вірити. До речі, нагадаємо, що в разі успіху на цій стадії в 1/8 фіналу «Металіст» може зустрітися саме з київським «Динамо»...

ПІСЛЯМОВА

Мирон Маркевич,
головний тренер «Металіста»:

— Це був важкий, але цікавий матч. Якщо врахувати, що за два місяці це був наш перший офіційний поєдинок, то і грою, і результатом я задоволений. Добре, що вдалося забити, але все вирішиться лише в Харкові. Про фінал поки не думаємо: просто будемо виходити й показувати свою гру в кожній зустрічі.

Вальтер Маццарі,
головний тренер «Сампдорії»:

— То був не наш вечір, але це зов­сім не означає, що ми поїдемо тепер до Харкова без якоїсь мотивації. Завдання пройти до наступного раунду ніхто з нас не знімав.

Юрій Сьомін,
головний тренер «Динамо»:

Сліпий жереб звів нас із дуже сильною командою, і гра це тільки підтвердила. «Валенсія» дуже добре контролювала м’яч, і особливо важко його було відібрати після першого гола. Дуже прикро за вилучення Мілевського, адже ми перехопили ініціативу на той момент.

Унаї Емері,
головний тренер «Валенсії»:

Як на мене, то гра вийшла рівною. На початку зустрічі суперник нас почав пресингувати, але забитим м’ячем ми вирівняли ситуацію. Підсумковий результат назвав би справедливим. Виїзна нічия з таким непростим суперником — гарний здобуток перед домашнім поєдинком.