Цілком легальний зашморг

23.01.2009

Президент Віктор Ющенко у ситуації, що склалася, не ініціюватиме розрив договору між «Нафтогазом» та «Газпромом», хоча і вважає його невигідним для держави. Тим часом громадськість з кожним днем довідується про все нові деталі газової угоди з Росією — з числа тих, які уряд не поспішає оприлюднювати. Одну з головних: відкритий шлагбаум на вітчизняний ринок перед дочірнім підприємством «Газпрому» — ТОВ «Газпром–збут Україна» — експерти вважають не просто шкідливою, а й небезпечною.

Позбувшись посередника у вигляді «Росукренерго», що тривалий час «сидів на трубі», уряд, за логікою подій, мав зробити все, аби встановити на внутрішньому ринку монополію державної компанії «Нафтогаз України». Так принаймні діють більшість країн, які прагнуть зберегти стабільність та незалежність паливного ринку. Кабінет Міністрів пішов іншим шляхом: допустив на ринок де–факто російську компанію. «Газ буде постачатися від НАК «Нафтогаз України» двом суб’єктам господарювання: державній компанії «Газ України» і від ДК — «Газпром–збуту Україна», — повідомив учора перший заступник голови правління «Нафтогазу» Ігор Діденко. А міністр палива та енергетики Юрій Продан поспішив заспокоїти громадськість — мовляв, йдеться про всього лише 25 відсотків внутрішнього ринку промислових підприємств.

«Частка понад 20 відсотків, що належить компанії, пов’язаній з іноземним монополістом, становить національну безпеку України, — сказав «УМ» голова правління альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик. — Причому споживання газу через економічну кризу зменшується, а квота залишається без змін — таким чином, частка автоматично збільшується. Якщо ж ми, лібералізуючи ринок, залишимо за «Нафтогазом» переважно індивідуальних споживачів та комунальні підприємства, то автоматично поставимо цю компанію в дуже скрутне становище».

«Дозволити увійти на ринок компанії–нерезидентові, навіть якщо вона отримуватиме паливо з рук «Нафтогазу України» — це дуже погане рішення, — заявив «УМ» незалежний експерт паливного ринку Олександр Нарбут. — Головним чином тому, що, навіть пропонуючи однакову ціну за тисячу кубометрів із «Нафтогазом», російська дочірня фірма може пропонувати кращі умови: схеми розрахунків, відтермінування платежів — і тим самим «перетягувати» на себе найвигідніших клієнтів. Важливий нюанс: «Газпром–збут» може пропонувати особливі умови приватизації підприємств, сировиною яких є газ». Інші країни, за словами пана Нарбута, навіть укладаючи дуже тісні партнерські угоди з «Газпромом», встановлюють перехідний період для входження на внутрішній ринок. Італія, наприклад, передбачила п’ять років.

Український уряд, вважає експерт, піклуючись про національну безпеку, мав би укласти угоду не з «Газпромом», а з альтернативними постачальниками палива — скажімо, «ТНК БП», «Лукойлом», «Ітерою». Таким чином, на ринку було би створено конкурентне середовище, і наша держава отримала б додатковий козир для дальшого газового діалогу з Москвою.