Так ви кажете, що є депутатом, а не бандитом?

17.01.2009
Так ви кажете, що є депутатом, а не бандитом?

Нагадаємо нашим читачам, що ще 16 грудня близько 11.00 Генпрокурор Олександр Медведько направив до ВР подання про надання згоди на позбавлення недоторканності та арешт депутата від БЮТ Богдана Губського. Але вже за кілька годин керманич Генпрокуратури відкликав подання після жорсткої розмови з Прем’єром Юлією Тимошенко, яка стала на захист одіозного БЮТівця. Втім подання не було якимось «фантомом», його бачили як працівники апарату ВР, так і окремі нардепи. Так, депутат від БЮТ Григорій Омельченко ще тоді не лише надав «УМ» копію подання Генпрокурора, а й направив на ім’я Медведька депутатський запит, у якому цікавився причинами відкликання подання, просив повідомити, чи зверталася до нього Тимошенко з проханням залишити Губського у спокої тощо. Усі ці документи «УМ» оприлюднювала протягом грудня 2008 року, включно із повним текстом подання органу досудового слідства на п’яти аркушах. Цей додаток підготував слідчий з особливо важливих справ ГПУ Дмитро Павлюк, його підтримав власним автографом і Генпрокурор. Завдяки цим документам читачі мали змогу зробити власні висновки про те, у чому саме слідчі підозрюють нардепа Богдана Губського і чому хочуть його заарештувати. Але...

 

...Минув час, і на Різницькій таки сподобилися на відповідь депутату Омельченку. Щоправда, відповідати на «слизькі» для себе запитання особисто Генпрокурор не забажав. Відповідь підготував його заступник Ренат Кузьмін, чий підпис стоїть на відповіді Омельченку, дата — 29 грудня 2008 року, але зрозуміло, що на свята цей лист десь затримався. Копію цього «видатного» документа нардеп надав «Україні молодій».

Із тексту стає зрозумілим, що керівництво Генпрокуратури вирішило не пояснювати громадськості свою «страусячу» позицію щодо відкликаного подання, як до цього Різницьку закликала «УМ» ще 19 грудня 2008 року. Щоб уникнути відповідей на неприємні запитання з депутатського звернення Григорія Омельченка, тут вирішили усе заперечувати. Не було подання на арешт Губського — і крапка. «Подання органу досудового слідства про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт Губського Б. В. до Верховної Ради не вносились», — пише пан Кузьмін й інформує про порушену проти банди Капітонова кримінальну справу, яка уславилася низкою рейдерських штурмів, у тому числі й на Києво–Святошинське райуправління земельних ресурсів.

Але про зв’язки «Капітошки» та його поплічників із депутатом Губським — жодного слова. Мовляв, «окремі особи, допитані у справі», наголосили про можливу причетність до цих злочинів народного депутата Губського Б. В.», але ці доводи ще перевіряються. Даруйте, а як же тоді посилання слідчих у поданні на покази допитаних поплічників Капітонова — Зайцева та Пластівця? А як же відомості, отримані від мобільних операторів, які засвідчують, що саме Губський телефонував окремим рейдерам під час штурму, а також своїм опонентам, які звинувачують його у тиску та залякуваннях?

Вочевидь на даному етапі слідство зосередилося на показах самого БЮТівця Губського, адже одним з аргументів слідства на момент подання про його арешт було й те, що депутат ігнорує усі виклики слідчих, прикриваючись мандатом. За даними «УМ», саме те, що недоторканний Губський таки поп’є чаю зі слідчими, і було одним з аргументів Прем’єрки для відкликання Медведьком подання про його арешт із ВР. І відповідь Кузьміна опосередковано підтверджує ймовірність таких домовленостей між керманичами уряду та Генпрокуратури.

«Сам Губський Б. В. на допитах заперечує свою причетність до вчинення будь–яких злочинів», — зазначає заступник Генпрокурора. Отже, земельного латифундиста від БЮТ таки допитували, і не раз. Проте, який сенс у таких допитах, коли він усе заперечує? Принаймні той же слідчий Павлюк у грудневому поданні до ВР зазначав, що Губський «намагається уникнути відповідальності та перешкодити встановленню істини у справі». Отже, «єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну його поведінку під час досудового слідства, а також судового розгляду справи, є арешт».

Але з арештом не склалося. Від пана Кузьміна дізнаємося, що досудове слідство триває, а його хід — на постійному контролі керівництва Генпрокуратури. Лишається сподіватися, що Різницька не засвідчить учергове власну «безхребетність» і не спустить резонансну справу «на гальмах».

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>