Ольга Куриленко та її Бонд

13.11.2008
Ольга Куриленко та її Бонд

Камілла і Бонд: з прийому — у глуху печеру.

По озеру Гарда на швидкості летить до берега човен, паралельно по гірських дорогах і тунелях на шаленій швидкості мчить дорога спортивна англійська іграшка Aston Martin. Зелений пагорб насувається на човен, дві чорні лискучі Alfa Romeo женуться по дорогах італійської півночі за незворушним агентом 007. Поворот дороги, очі, півкорпуса машини, панорамно гори, знову озеро і берег, розгублений поліцейський, знову монтажний вінегрет із пістолета, вантажівки, тунеля, пейзажа, Деніела Крейга — так карколомно, з місця в кар’єр починається 22–й фільм про британського шпигуна Джеймса Бонда. Як і личить дорогому блокбастеру (бюджет «Кванта милосердя» склав 225 мільйонів доларів), який знімали, щоб «зняти» якомога більшу касу в кінотеатрах, він зітканий із усього супертехнологічного і найкращого, що можна купити за великі гроші. Трюки, спецефекти, комп’ютерна графіка — по–багатому: «У першій сцені цього фільму трюків більше, ніж в усьому «Казино «Рояль», — каже Гарі Пауелл, постановник трюків. Натурні зйомки — одні з найкращих у кінематографі за останні кілька років, не економили на географії — Великобританія, Панама, Мексика, Чилі, Італія, Австрія. Високі технології — декорації штабу служби розвідки, які зробив художник–постановник Денніс Гасснер, виглядають так, ніби центр управління польотами. «Розумна панель» для спецслужб, на якій голосом можна активувати все що завгодно, складає враження, що за її допомогою можна керувати світом. Не менше вражає й Віденська опера з її технічним фаршем, куди «мізки» світової злочинної організації злетілися послухати «Тоску». Шкода, це винахід не режисера Форстера і не сценаристів (Пол Хеггіс, Ніл Первіс, Роберт Уейд), мафія в Опері — класика гангстерсько–шпигунського жанру. Мармурові кар’єри Каррари і знамениті кінні перегони в Сієнні — історично–культурна розкіш, а костюми від Тома Форда і Prada для героїв — розкіш модна. На цьому перелік «досягнень» фільму власне і вичерпується. Не так і мало направду — таким високоякісним візуальним рядом може похвалитися далеко не кожен дорогий естетський фільм, та й Марк Форстер знімав не авторське кіно, щоб докоряти йому банальностями.

Але крім «теми й ідеї», кіно або залишає по собі почуття, відчуття, емоції, які далеко не завжди можна перекласти на слова, або ні. «Квант милосердя» нічого такого не залишив. Ні співчуття до самотнього чоловіка середнього віку, ні захоплення його здатністю вбивати за епізод до десятка незнайомих людей — чи то від болю чи від байдужості, ні дитячого бажання, щоб британський суперагент і болівійська красуня–месниця закрутили любов. Марк Форстер намагався зліпити нового Бонда — в сучасних обставинах. Хороший британський актор Деніел Крейг, хоч його глумливо й називали Містер Блонд і казали, що блондин апріорі не може бути суперменом, зіграв Бонда як по нотах — по–школярськи хрестоматійно і технічно. Але чоловік в ідеальних костюмах, які, як влиті, сидять на чудовій фігурі, з гострими вилицями і порожніми, хоч і пронизливо блакитними очима, не оживляє вже майже коміксовий персонаж агента 007. Українка Ольга Куриленко в ролі болівійки Камілли, яка прагне помсти за вбитих батьків і підпалений дім, — дуже вродлива і дуже правильна дівчина Бонда, але теж не живий персонаж. До речі, свою героїню Ольга сама озвучувала українською мовою — і акцент, і низький голос з грубуватим тембром викликав би бурю нарікань, якби інша актриса дублювала Каміллу. Найживішими в цьому фільмі виглядають британка Джуді Денч, яка зіграла начальницю Бонда, й італієць Джанкарло Джанніні — кінематографічний Матіс, агент британської розвідки в Італії. Віртуозні акторські роботи, які наповнюють персонажі — схеми людськими потрохами.

Так а про що ж кіно? — логічно запитаєте ви. Це найважче запитання, бо скласти докупи усі погоні, перестрілки, бах–трах–бум–хрясь–вж–паф–паф, болівійських диктаторів і таємничу організацію, яка шукає в пустелі не нафту, а воду, і по ходу міняє уряд у латиноамериканській країні, зрадників британської розвідки і винуватця смерті коханої дівчини Бонда з минулого фільму «Казино «Рояль» — не–мож–ли–во. Тобто можливо, якщо є синопсис — як у мене, але з цього синопсису видно, що й сценаристи зв’язністю історії переймалися не дуже: у Бонда і його дівчини — свої вендетти, але оскільки агент 007 — фігура планетарна, він по ходу розплутує мафіозний клубок, розбирається з ЦРУ, карає зло і відвертає захоплення природних ресурсів поганими дядьками. Фільм небагатослівний, але лаконічність діалогів не означає їхньої афористичності. На жаль.

І ще я тут не зрозуміла: звідки взялися туфлі в руках Камілли, якщо вона з парашутом стрибала з палаючого літака?...

 

До речі

За перший прокатний вікенд (6—8.11) в українському прокаті «Квант милосердя» зібрав 6 226 186 грн., що майже вдвічі більше за український «виторг» «Казино «Рояль».