Людина зі списку-2

11.11.2008
Людина зі списку-2

Почавши тиждень тому розглядати деякі сторони буття «людини зі списку» — голови Сумської облради В’ячеслава Шапошніка, ми не мали на меті виступати в ролі слідчих чи, боронь Боже, суддів. У кожного — свій хрест. Але в сьогоднішньому політичному безладі, за ймовірності нових виборів, видається необхідним визначити, на які ж типові хвороби можуть страждати владні мужі. Будь–хто «зі списків». Адже громада цілком вправі знати все про них — тих, хто береться облаштовувати життя українців у більшому чи меншому масштабі.

Як свідчать «історії хвороб», найтиповішим захворюванням для українського політикуму є перетворення отриманої влади на приватний бізнес. І взятий нами приклад зайвий раз це підтверджує.

 

Копієчка до копієчки

Кажуть, незабаром в Україні буде, як за кордоном: посадовці декларуватимуть і свої доходи, і свої видатки. Наче законопроект відповідний готується, й у разі його прийняття кожен із нас буде знати, скільки чиновник заробив, скільки витратив, і цифри ці порівнювати.

Наразі в деклараціях є тільки доходи. І вони свідчать, що В’ячеслав Шапошнік є справді успішним бізнесменом. Так, він засвідчив у декларації, що минулого року його доходи від підприємницької та незалежної професійної діяльності склали 2 мільйони 69 тисяч 20 гривень. Зарплата — 179 791 гривень, отже, заробляв голова обласної ради близько п’ятнадцяти тисяч на місяць. При цьому, втім, потребував матеріальної допомоги, — мабуть, живеться йому все ж сутужно. Тож минулого року В’ячеслав Шапошнік, як він сам задекларував, отримав 29 916 гривень такої допомоги, — у середньому майже дві з половиною тисячі на місяць. Гей, маленький українцю, чи не хотів би ти такої зарплати, як оця скромна матеріальна допомога очільника ради?

Ще В’ячеслав Шапошнік має непогані активи: розмір його внесків (паїв) до статутних (пайових) фондів підприємств, установ, організацій складає, за декларацією, 4 мільйони 42 тисячі 860 гривень. Бо ж він є засновником ВАТ «Роменський пивоварний завод», ПП «КВІДСІФ», ТОВ «Центр–тепло», ТОВ «Маркетинг–центр LTD», ТОВ «Омега–С», ТОВ ПКК «Сумський папір», ТОВ «Центр комп’ютерних досліджень»... Ще подружжю Шапошніків належать чотири магазини в Сумах, а також — у Ромнах...

Керівником однієї з названих фірм — ТОВ «Маркетинг–центр LTD», як пам’ятає читач із минулого матеріалу, є дружина Шапошніка Ірина. А керівником «Омеги–С», наприклад, є Руслан Харченко, з яким В’ячеслав Шапошнік організовував ще обласний осередок «Яблука». Це чудово, коли в тебе є друзі–соратники! І засновувати бізнес — теж добра річ. Ось тільки чи не забагато рішень приймалося щодо суб’єктів підприємницької діяльності, власниками яких, прямо чи опосередковано, є Шапошнік та його близькі родичі, за час, коли поважний бютівець обіймає посаду голови обласної ради?

Земля — всьому основа

Тільки за 2006—2007 роки вісім «земельних» рішень Сумської міської ради та два розпорядження голови Сумської райдержадміністрації стосувалися фірм, що перебувають у колі інтересів Шапошніків — В’ячеслава та Ірини. Бо ж, нагадаємо, пані Ірина є депутатом Сумської міської ради й активно працює в земельній комісії.

Наприклад, два з тих рішень міськради давали згоду (дозвіл) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Один — на розробку проекту відведення земельної ділянки 0,3 гектара під розміщення оздоровчого центру навпроти Сумського будинку природи. Чотири — на надання ділянок в оренду.

Хто там із підприємців скаржиться, що влада не йде назустріч малому бізнесу? Бачте ж — неправда!

Водночас Сумська райдержадміністрація дала дозвіл «Маркетинг–ценру LTD» на збір матеріалів погодження місця розташування земельних ділянок площею по 0,98 гектара кожна на територіях Садівської та Бездрицької сільрад — під будівництво ресторанно–готельних комплексів.

Але все це — для справи. А ще ж є й особисте життя. Для нього теж потрібне місце під сонцем. А тому сесія Сумської міської ради надає 0,1 гектара землі у власність Володимиру Петрошаку, а ще йому ж у оренду — 0,08 гектара. Голова Сумської райдержадміністрації своїм уже цьогорічним розпорядженням від сьомого березня надає у власність по 0,1 гектара землі на території Косівщинської сільради Ірині Шапошнік та Євгенії Петрошак, а 0,05 — Людмилі Переварусі. Відразу наказує видати цим людям і державні акти на право власності. Інше розпорядження від того ж числа надає Людмилі Переварусі ще одну ділянку , вже на території Садівської сільради — 0,12 гектара.

Вас дивують невідомі прізвища? Не турбуйтеся, — це все та ж родина. Володимир Петрошак — батько Ірини Шапошнік. Євгенія Петрошак — мама дружини голови облради, Людмила Переваруха — сестра Ірини. До речі, мама й сестра мешкають у Ромнах. Але ж мало що, може, у вихідні їздитимуть поратися на своїх ділянках під Сумами?

Серед документів про фінансові інтереси Шапошніків зустрічаємо ще один, доволі симптоматичний. Рішення Сумської міської ради від 27 лютого цього року про включення нежитлового приміщення на вулиці Кірова,18 до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2008 році. Мовляв, це приміщення орендує «Маркетинг–центр LTD», отож, хоче його викупити. Площа об’єкта — 14,9 квадратних метра. Що ж це?

Як зазначено в інших документах, на вулиці Кірова, 18, квартира 1 мешкає Шапошнік В’ячеслав Іванович. Отже, підприємство дружини орендує квартиру, де живе чоловік? Оригінально, але може бути. А оскільки площа самої квартири більша, то, пояснюють нам, йдеться про вхід до під’їзду. Та стривайте, а як же Закон «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», за яким таке приміщення є неподільним майном, перебуває в сумісній власності всіх мешканців і не підлягає відчуженню? Закон законом, а п’ятнадцять метрів площі — теж статок. Хіба ж хороші бізнесмени від нього відмовляться?

...Недарма, мабуть, в отому, на початку згаданому проекті, що декларуватиме доходи–видатки чиновника, закладають умову, аби він зазначав не лише статки свої та своєї родини, а навіть віддалених родичів, — якщо він тим майном регулярно користується. Тоді хоча б приблизно можна буде уявити, чим же володіють наші владні мужі. От тільки сумнів: хто проголосує за те, аби такий проект став законом? Адже голосувальники, схоже, — переважно ті, хто й прийшов до влади, аби свої достатки множити приховано.

Мати, що хочеш мати, і за це нічого не мати?..

Під час останньої президентської виборчої кампанії дуже багато часу було присвячено обговоренню питання, чи може обранець народу мати в біографії судимість. І частина політикуму та електорату — особливо помаранчеві, до яких входив і обраний В’ячеславом Ша­пошніком БЮТ, сходилися: не може! Звісно, якщо судимість ця не політична, як у Левка Лук’яненка чи В’ячеслава Чорновола. Банально побутові–злочини — крадіжки шапки з перехожого чи там зґвалтування, або ж банально–економічні, як ухиляння від сплати податків, позбавляють людину морального права висуватися на владні пости. Бо навіть якщо судимість вже відбута чи скасована і перестає бути юридичним фактом, вона все ж лишається фактом біографії.

Але, зрештою, чого в житті не буває, — каже інша частина нашого електорату. Може, помилки молодості, може, біс поплутав. Людина покарана — і поготів, хай хоч і політикою займається! З цією думкою теж можна згодитися. Але у будь–якому випадку краще знати: а що ж скоїла та людина? Просто аби розуміти: чого від неї можна чекати?

Коли ми маємо «сліпі» вибор­чі списки невідомих нам людей, такі знання недоступні. А варто зобов’язати партії хоча б про першу двадцятку оприлюднювати докладні дані. У тому числі й про всілякі «притягнення»: коли; за що; як це співвідноситься із політичною позицією особи, декларованою на той час?

Саме пам’ятного 2004 року Зарічний суд міста Суми, розглянувши 1 квітня у відкритому судовому засіданні кримінальну справу відносно Шапошніка В’ячеслава Івановича, виніс постанову звільнити його від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обставин.

Все добре скінчилося, і варто порадіти за людину, яка уникла покарання за незначну провину. Бо справа дійсно дрібна.

Будучи тоді фінансовим директором ПВКП «Антей», В’ячеслав Шапошнік, як свідчать документи, разом зі своїм керівником «занизили реальну суму податкових зобов’язань з ПДВ», аби не сплатити до бюджету 2112 гривень. Всього лише! Керівник підписала неправдиву декларацію та посвідчила її відбитком печатки, а «Шапошнік В.І., підробляючи підпис головного бухгалтера, підписав її від імені М. і надав до ДПІ м. Суми». При цьо­му, встановив суд, він усвідомлював, що декларація містить завідомо неправдиві відомості і що він підробив підпис діючого головного бухгалтера, «а тому така декларація є підробленою, що він і бажав».

Звичайно, цей злочин не спричинив тяжких наслідків. І суд задовольнив подання старшого слідчого прокуратури Сумської області О.Г.Кравцова про звільнення Шапошніка від кримінальної відповідальності та закриття справи щодо нього. Тим більше, що «Шапошнік В.І. не перешкоджав розслідуванню даної кримінальної справи, розкаявся у скоєному, ...раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має поганий стан здоров’я...». Отож суд постановив, що Шапошніка не можна вважати суспільно небезпечною особою.

Хепі–енд! От тільки знову виникають запитання. У документі сказано: «раніше не притягався». А от сам В’ячеслав Шапошнік у своїй анкеті для оформлення допуску до державної таємниці, яку заповнював, посівши місце в обласній раді, у графі десятій — щодо факту притягнення до кримінальної відповідальності написав: «Притягався в 1998 році, м. Ромни, ст.. 148–2, ч.2». Ця стаття, пояснимо для нефахівців, так само стосується ухиляння від сплати податків та, як результат, ненадхо­дження коштів до державного бюджету.

То скільки ж судимостей у нього реально було? Чи не надто симптоматичним є для цієї людини ухилення від сплати податків? І чи є десь публічний документ, у якому В’ячеслав Шапошнік засвідчує всі свої більші чи менші відповідальності, — аби виборець, та й депутати облради, які обирали його головою, чітко знали його біографію і можливі ризики при допуску такої людини до влади?

Бо ж вердикт про суспільну безпечність було винесено судом щодо фінансового директора маленького підприємства. Але коли людина отримує владу, то, кажуть, реально змінюється. І до неї вже слід підходити з іншими мірками. Чи не так?

Втім, можливо, до наступної нашої публікації В’ячеслав Шапошнік зробить свою біографію, як зараз кажуть, прозорою для електорату.

Іван ПЕЛЕХІВСЬКИЙ