Нулі в синьо-жовтих тонах

Перед матчем: «німа» міліція, спокійні хорвати, дружні росіяни

Уболівальників, які приїхали на матч збірних України та Хорватії до Харкова, місто зустріло осіннім холодом та великою кількістю міліції. Посилені наряди починалися ще від вокзалу, а найбільше хлопців у кашкетах зібралося на центральній площі слобожанської столиці. Того дня вони стежили винятково за футбольними фанатами і намагалися не допустити сутичок між українцями та гостями з Хорватії, чиї вболівальники відомі своєю шаленою вдачею. Робили це правоохоронці доволі незграбно: грубе питання «Откуда?» замість привітання та подальші вимоги «Щоб нічого такого тут не було» навряд чи назвеш успішними превентивними заходами. При цьому харківські «менти» не могли зв’язати двох слів англійською, відповідаючи на запитання балканців. Ті ж, у свою чергу, відмовлялися розуміти російську. Тема для роздумів, яка стане для України проблемою уже через чотири роки, під час Євро-2012.

Ще одним кроком для забезпечення порядку під час матчу стала заборона продавати алкогольні напої біля стадіону «Металіст» перед грою. Але хто шукає, той завжди знайде, тож найбільший виторг суботнього вечора отримали кіоски та «кафешки», розташовані метрів за 500 від арени.

Стосовно анонсованих хорватських хуліганів, то в центрі міста вони не «світилися». Кажуть, що сутичка з гостями таки відбулася, але невелика. Зате до Харкова приїхало вдосталь класичних менеджерів середньої ланки, вбраних у червоно-синьо-білі кольори хорватської збірної. Пили пиво, захоплено фотографувалися біля пам’ятника вождеві світового пролетаріату на центральній площі, захоплювалися українськими дівчатами. Роберт, який прилетів на матч із Загреба, усе намагався випитати відстань звідси до російського кордону — забаглося балканцеві східного колориту. Був дуже здивований, коли дізнався, що російськомовні люди на сході України теж є українцями. Їм наші мовні пріоритети не зрозуміти.

А ще до Харкова приїхало чимало людей із символікою... пітерського «Зеніта». Як виявилося, в росіян не вийшло потрапити до Німеччини на гру своєї збірної, тож вирішили підтримати «свого Тімоху» (Тимощука) в Україні. Та й хорвати їм не були байдужими: саме перемога хлопців Славена Білича над англійцями дозволила росіянам зіграти в фіналі останнього чемпіонату Європи.

«Сухий» футбол

Розповідати безпосередньо про гру нашої збірної особливого бажання не виникає. Дії «синьо-жовтих» на полі залишили гнітюче враження, і нічийний результат можна вважати досягненням. Хоча починалося все не так сумно. Точніше, це хорвати ще не знайшли своєї гри і виглядали не надто впевнено. За перші 10 хвилин українці встигли заробити штрафний біля воріт Стіпе Плетикоси й невдало його пробити. Кілька разів поспіль виконували кутові удари — і все на хорватських захисників. У команді Білича виділявся гравець лондонського «Тоттенхема» Лука Модрич, через якого будувалася більшість атак «картатих». При цьому півзахисник грав із травмою коліна й не міг показати всього свого потенціалу.

Найцікавіший момент у першому таймі господарі створили на останній хвилині. Олександр Алієв із притаманною йому технікою вривався по центру до штрафного майданчика гостей. Уміло обійшов Йосипа Шимунича, а на Роберті Ковачі «спіткнувся». Результат — жовта картка захисникові і черговий невдалий штрафний у виконанні Андрія Шевченка.

А щодо другого тайму.... Якщо хорвати так «возили» наших на виїзді, то страшно подумати, що буде на «Максимирі» 6 червня наступного року. Ракитич і знову Модрич зобов’язані були забивати. Першого підвела точність; відзначитись другому після удару головою впритул не дозволив Андрій П’ятов, який був найкращим гравцем нашої команди. Самотній Шева ще двічі небезпечно бив по воротах Плетикоси, але однаково невлучно.

Так і залишився в резерві Андрій Воронін, якому саме того дня дружина подарувала доньку. Олексій Михайличенко провів лише одну заміну – «ворсклянин» Кравченко замість «голландця» Левченка, вочевидь не бажаючи зламати вигідну оборонну схему.

Після гри було дивно почути від Міхи, що він задоволений результатом. Які завдання може ставити перед собою команда, якщо її головний тренер тішиться одним очком на своєму полі, хай навіть і з основним конкурентом у боротьбі за вихід із групи?

Хтось скаже, що гра забувається, а результат залишиться. Тільки не факт, що гра українців поліпшиться до наступної зустрічі. А от якби ми програли, тоді керівництво збірної змусила б замислитися не лише бліда гра.

* * *

Наступну офіційну зустріч наші хлопці проведуть аж 1 квітня наступного року в Англії. Олексій Михайличенко матиме достатньо часу, аби суттєво «поремонтувати» гру національної команди. Якщо, звісно, вона справді хоче поїхати на «мундіаль».

ТАБЛО

Відбіркові матчі чемпіонату світу 2010 р. Група 6

Україна — Хорватія — 0:0

Україна: П’ятов, Ярмаш, Михалик, Чигринський, Шевчук, Назаренко, Тимощук, Левченко (С. Кравченко, 83), Алієв, Голайдо, Шевченко.

Хорватія: Плетикоса, Чорлука, Шимунич, Крижанац, Праньїч, Н. Ковач, Вукоєвич, Срна, Модрич, Ракитич (Манджукич, 82), Олич.

Суддя: Брамхар (Голландія).

Попередження: Кравченко, 84 — Ковач, 45; Срна, 70.

Харків, стадіон «Металіст»,

42 000 глядачів

Англія — Казахстан — 5:1 (Фердинанд, 51; Кучма, 64 (у свої ворота); Руні, 76, 85; Дефо, 89 — Кукеєв, 68)

Турнірна таблиця

І В Н П М О

1. Англія 3 3 0 1 11-2 9

2. Україна 3 2 1 0 4-1 7

3. Хорватія 3 1 1 1 4-4 4

4. Білорусь 2 1 0 1 3-2 3

5. Казахстан 3 1 0 3 5-11 3

6. Андорра 3 0 0 3 1-8 0

А ТИМ ЧАСОМ...

Свою чергову контрольну зустріч провела молодіжна збірна України. На київському стадіоні «Оболонь» команда Павла Яковенка в не надто видовищному поєдинку розійшлася миром із голландською «молодіжкою».

Україна — Голландія — 0:0

Україна: Каніболоцький, П. Пашаєв, Курилов, Льопа (Морозюк, 52), Кравець, Степаненко, Лисенко, Голодюк (Давидов, 89), М. Пашаєв, Ракицький, Селін

Попередження: Ракицький, 18, Курилов, 87, Лисенко, 89 — фон Айден, 67, Хорстен, 56, Аніта, 57

ПІСЛЯМОВА

Олексій Михайличенко, головний тренер збірної України:

— Сьогодні в нас, напевно, була найважча й найнапруженіша гра за той період, що я й мої колеги працюємо з командою. Матч був дуже відповідальним, і ця відповідальність висіла в повітрі та була помітна в грі. Перш за все, на полі точилася боротьба характерів.

У нас у команді багато молодих гравців, для них це новий рівень. Вони грали проти такої команди, на яку ще вчора дивилися на чемпіонаті Європи і яка посідає шосте місце в рейтингу ФІФА. Напевно, психологічно це трохи «тисне», тож не всі показали той рівень, який ми хотіли побачити. Але головне, що команда грає на результат, б’ється за кожне очко. Так, ми не виграли, але й не програли одному з конкурентів у боротьбі за вихід із групи. Тому, вважаю, цим очком ми повинні бути задоволені.

Славен Білич, головний тренер збірної Хорватії:

— Із такою прекрасною атмосферою на стадіоні вийшла відмінна гра, яка пройшла у коректній боротьбі, з чим я вітаю обидві команди. Я дуже пишаюся своїми хлопцями. Ми значно перевершили українців абсолютно в усіх компонентах гри: тактично, технічно, фізично й у плані мотивації. Звичайно, дуже шкода, що ми не змогли перетворити свою перевагу бодай на один гол.

Олександр Алієв, півзахисник збірної України:

— Хорвати сьогодні активно пресингували, внаслідок чого в наших захисників не було часу на прийняття рішень. Перед матчем Михайличенко попросив мене побільше рухатися по полю, хай навіть і без м’яча. Я так і діяв. Але при своїх глядачах, гадаю, ми зіграли невдало.

Денис Голайдо, півзахисник збірної України:

— Хорватія не є тим суперником, із яким можна змагатися у відкритому футболі. Недарма ж ця команда брала участь в останньому чемпіонаті Європи й виглядала там дуже гарно. Ми зіграємо більш відкрито в наступних матчах.

АНТУРАЖ

Синьо-жовтий «Металіст»

І кілька слів про приємне. Таку вболівальницьку підтримку, яку минулої суботи забезпечив харківський стадіон «Металіст», збірна відчуває нечасто. «Заряди» на зразок «Україно, вперед!» тривали по кілька хвилин. Подібне могло вийти у Львові, де також зібрався практично повний стадіон, але акустику на тамтешній «Україні» не порівняти з можливостями харківської арени. Вигукувати цілим стадіоном прізвище гравця, коли називають стартовий склад, поки виходить лише в Харкові. Кольори місцевого «Металіста» є жовто-синіми, і це теж стало плюсом — багато харків’ян прийшли з атрибутикою улюбленого клубу, яку доповнили прапори й шарфи збірної України. А коли став очевидним «нульовий» настрій Михайличенка, фани скандували: «Металіст»!»